Мортаті зрозумів, що камерарій — свідомо чи ні — щойно зробив блискучий хід. Показавши світові кардиналів, він оживив Церкву. Місто Ватикан — це вже не просто комплекс будівель, а люди — такі, як камерарій, що присвятили життя служінню ідеї добра.

— Сьогодні ми опинилися на краю прірви, — вів далі камерарій. — Ніхто з нас не може дозволити собі залишатися байду жим. Хоч би як ви називали це зло — сатаною, корупцією, аморальністю... Темна сила живе і з кожним днем множиться Не забувайте про це. — Камерарій стишив голос майже до шепоту, і операторка з камерою підійшла ближче. — Хоч ця сила й могутня, її можна здолати. Добро може перемогти. Слухайтеся своїх сердець. Слухайтеся Бога. Разом ми зможемо відійти від краю цієї прірви.

Нарешті Мортаті зрозумів. Ось де причина. Камерарій перервав конклав, бо іншого виходу в нього не було. Тепер він відчайдушно благав про допомогу. Камерарій звертався і до друзів, і до ворогів. Він вмовляв усіх — і прибічників Церкви, і недругів побачити світло й зупинити це божевілля. Хтось із тих, що його слухають, неодмінно збагне всю абсурдність цієї змови і прийде допомогу.

Камерарій вкляк перед вівтарем.

— Помолімося разом.

Уся колегія кардиналів стала навколішки й почала повторювати за ним слова молитви. За стінами каплиці, на майдані Святого Петра і по всіх куточках землі... приголомшений світ теж опустився на коліна.

95

95

Убивця поклав свій непритомний трофей у задній частині мікроавтобуса і на мить затримався, щоб помилуватися тілом жертви. Вона була не така гарна, як ті жінки, яких він купував, однак у ній була якась тваринна сила, що збуджувала його. Її тіло блищало від поту і пахло мускусом.

Убився хтиво розглядав свою здобич, забувши про біль у руці. Саркофаг мало не розтрощив йому кістку, однак зараз це вже не мало значення. Заради такої винагороди варто було постраждати. Втішало й те, що американець, який йому це заподіяв, найімовірніше, вже мертвий.

Дивлячись на нерухому полонянку, убивця уявляв насолоду, що на нього чекала. Він запхав руку їй під майку. Груди під ліфчиком на дотик були просто чудові. Так, усміхнувся він. Ти достойна винагорода. Переборовши бажання оволодіти нею негайно, він зачинив дверцята і поїхав кудись у ніч.

Про це вбивство не було потреби повідомляти пресу. Вогонь сам себе викаже.

На Сильвію Боделок промова камерарія справила глибоке враження. Ще ніколи в житті вона так не пишалася тим, що є католичкою, і так не соромилася того, що працює в ЦЕРНі. Коли вона виходила із зони відпочинку, в усіх кімнатах панував похмурий настрій. У приймальні Колера одночасно дзвонили всі сім телефонів. Дзвінки преси ніколи не перемикали до Колера, тож усе це могло означати лише одне.