Шартран поклав ліхтар на підлогу і взявся за перший ключ. Механізм заіржавів, але піддався. Хтось його недавно відмикав. Шартран відімкнув наступний замок. Тоді ще один. Коли піддався останній засув, Шартран потягнув двері на себе. Металева плита зі скрипом відхилилася. Він схопив ліхтар і посвітив у тем ний хід за дверима.
Роберт Ленґдон і Вітторія Ветра були схожі на привидів. Заточуючись, вони зайшли до бібліотеки. У пошматованому одязі, вони на вигляд були страшенно втомлені, але сповнені рішучості.
— Що це таке? — грізно запитав Шартран. — Що тут відбувається? Звідки ви взялися?
— Де Макс Колер? — замість відповіді запитав Ленґдон.
Шартран показав пальцем за спину.
— На зустрічі з камер...
Ленґдон і Вітторія, не дослухавши, кинулись повз нього у темний коридор. Шартран повернувся й інстинктивно націлив їм у спину пістолет. Але швидко опустив його й побіг за ними. Рошер, очевидно, почув у коридорі кроки, бо коли вони добігли до кабінету Папи, він рішуче заступив двері і націлив на них зброю.
—
— Камерарій у небезпеці! — крикнув Ленґдон, здіймаючи руки догори. — Відчиніть двері! Макс Колер хоче вбити камерарія!
Рошер тільки сердито дивився на них.
— Відчиніть двері! — сказала Вітторія. — Швидше!
Але було запізно. З кабінету почувся дикий крик. Кричав камерарій.
114
114
Сутичка тривала кілька секунд.
Камерарій Вентреска іще кричав, коли Шартран ступив повз Рошера і розчахнув двері. Гвардійці увірвались до папського кабінету. Ленґдон і Вітторія вбігли за ними.
Сцена, яку вони побачили, була жахливою.
Кімнату освітлювали лише свічки та відблиски вогню в каміні. Біля каміна незграбно стояв перед своїм кріслом Колер. У руці він тримав пістолет і цілився в камерарія. Той лежав на підлозі біля його ніг, скорчившись від болю. Сутана камерарія була розірвана, і на голих грудях чорнів опік. З такої відстані Ленґдон не бачив, що це був за символ, але на підлозі біля Колера лежало велике квадратне тавро. Метал досі був розпечений до червоного.
Двоє швейцарських гвардійців, не вагаючись, почали стріляти. Кулі вдарили в груди Колера, і той повалився назад у своє крісло. Із ран на грудях хлюпонула кров, а пістолет полетів на підлогу.