Приголомшений Ленґдон стояв у дверях. Вітторія заціпеніла.

— Макс... — прошепотіла вона.

Камерарій, усе ще звиваючись на підлозі, підкотився до Рошера і з фанатичним жахом на обличчі, що нагадував давніх «мисливців на відьом», показав на нього пальцем і прокричав одне єдине слово:

— ІЛЮМІНАТ!

— Ах ти мерзотнику! — кинувся до нього Рошер. — Ти нікчемний святенник...

Цього разу не витримав Шартран. Він всадив Рошерові в спину три кулі, одну за одною. Капітан упав долілиць. Так він і лежав — бездиханний, у калюжі власної крові. Шартран та інші гвардійці підбігли до камерарія, що бився в конвульсіях від неймовірного болю.

Обидва гвардійці, побачивши символ, випалений в камерарія на грудях, скрикнули з жаху. Один гвардієць побачив тавро догори ногами і відсахнувся. Шартран, приголомшений не менше, ніж його товариші, прикрив страшний опік розірваною сутаною.

Ленґдон ішов через кімнату, як п’яний. Крізь туман божевілля й жорстокості він намагався осягнути побачене. Науковець-каліка, щоб іще раз — остаточно — продемонструвати вищість науки, прилетів до Ватикану й поставив тавро на грудях найвищого ієрарха Церкви. Є речі, за які варто віддати життя, казав убивця. Ленґдон дивувався, як чоловік на інвалідному кріслі зміг перемогти камерарія. Щоправда, Колер мав пістолет. Яка різниця, як саме він це зробив? Так чи інакше, Колер виконав свою місію!

Ленґдон рушив до місця подій. Камерарієм опікувалися швейцарські гвардійці, тож увагу Ленґдона привернуло розпечене тавро біля інвалідного крісла Колера. Шосте тавро? Чим ближче Ленґдон підходив до нього, тим більшим ставало його збентеження. Тавро було квадратне, доволі велике, і, поза сумнівом, походило зі священного центрального відділення скрині, що зберігалася в сховищі ілюмінатів. Шосте й останнє тавро, так сказав убивця. Найбездоганніше з усіх.

Ленґдон став навколішки біля Колера і простягнув руку до загадкового предмета. Метал досі випромінював тепло. Ленґдон вхопився за дерев’яний держак і підніс предмет до очей. Він не був упевнений, що саме сподівався побачити, але точно не те, що побачив.

Ленґдон довго дивився, нічого не розуміючи. Чому гвардійці, побачивши тавро, скрикнули з жаху? Це ж просто квадрат із якихось нісенітних каракулів. Найбездоганніше з усіх? Воно, щоправда, симетричне, думав Ленґдон, обертаючи тавро, однак не має жодного сенсу.