Півгодини, думав Рошер, непомітно глянувши при тьмяному мерехтінні свічок, що освітлювали коридор, на свій швейцарський хронометр. Будь ласка, поквапся!

Шартран шкодував, що не чує розмови, яка відбувається по той бік дверей. Проте він знав, що немає у світі людини, яка б упоралася з цією кризою краще, ніж камерарій. Цьому чоловікові сьогодні випали важкі випробування, і він з честю їх витримав. Він мав тверду позицію... і був щирий, відвертий... показав приклад усім. Зараз Шартран пишався, що він католик. Ілюмінати зробили велику помилку, кинувши виклик камерарію Вентресці.

Раптом думки Шартрана перервав несподіваний звук. Якесь грюкання. Воно долинало звідкись знизу. Звуки були приглушені, але не стихали ні на мить. Рошер насторожено підвів голову. Тоді повернувся до Шартрана й мовчки показав на коридор. Шартран зрозумів. Він увімкнув ліхтар і пішов з’ясовувати, у чому річ.

Грюкання ставало дедалі відчайдушнішим. Шартран пробіг ярдів зо тридцять до перетину з іншим коридором. Звуки, схоже, долинали з-за рогу, з-за Климентійської зали. Шартран був спантеличений. У тому закутку лише одна кімната — особиста бібліотека Папи. Але бібліотека Його Святості стояла замкнена від дня його смерті. Там нікого не могло бути!

Шартран побіг другим коридором, знову звернув за ріг і кинувся до бібліотеки. Дерев’яні двері були невеличкі і в темряві нагадували суворого стража. Грюкання долинало звідкись зсередини. Шартран завагався. Він іще ніколи не бував в особистій бібліотеці Папи. Там узагалі мало хто бував. До бібліотеки можна заходити тільки в супроводі самого Папи.

Шартран невпевнено натиснув на клямку. Як він і думав, двері були замкнені. Він приклав вухо. Грюкання погучнішало. Тоді він почув іще щось. Голоси! Хтось кличе на допомогу!

Слів він не розрізняв, але виразно чув у голосах відчай. Когось замкнули в бібліотеці? Швейцарські гвардійці евакуювали з будинку не всіх? Шартран на мить замислився, чи не варто побігти й порадитися з Рошером. До біса Рошера! Свого часу Шартрана вчили ухвалювати рішення самостійно, і зараз він так і зробить. Він витягнув пістолет і вистрілив у замок. З дверей полетіли тріски, й вони відчинилися.

За порогом була темрява. Шартран посвітив ліхтарем. Він побачив східні килими, високі дубові стелажі, вщерть напаковані книжками, шкіряну канапу і мармуровий камін. Про цю бібліотеку ходили легенди — три тисячі старовинних томів стояли тут разом із сотнями сучасних журналів і газет — усе, чого просив Його Святість. На низькому столику лежали наукові й політичні журнали.