Відчувши, що хтось поклав йому на плече руку, Ленґдон озирнувся, сподіваючись, що це Вітторія. Але рука була вимазана кров’ю. Це була рука Максиміліана Колера. Той дотягнувся до нього зі свого крісла.

Ленґдон впустив тавро і зірвався на ноги. Колер іще живий!

Обм’яклий у своєму інвалідному кріслі, директор іще дихав, хоч переривчасто і з хрипом. Їхні погляди зустрілися, і Ленґдон побачив той самий холодний вираз, яким Колер зустрів його вранці в ЦЕРНі. Затуманені передсмертною пеленою очі Колера здавалися навіть жорсткішими, ніж завжди. Ненависть і злоба, що їх Колер зазвичай тамував у собі, тепер виплеснулись на поверхню.

Тіло науковця судомно здригнулося, і Ленґдон відчув, що той хоче щось зробити. Усі інші в кімнаті були зайняті камерарієм. Ленґдон хотів когось покликати, але не зміг. Він укляк на місці. Його паралізувала енергія, що виходила від Колера в ці останні секунди його життя. Тремтячою рукою директор відчепив від ручки інвалідного крісла якийсь невеличкий пристрій, завбільшки як сірникова коробка. Спершу Ленґдон злякався, що це якась зброя. Але це було щось інше.

— Від-дайте... — прохрипів з останніх сил Колер, — від-дай те це... репортерам. — Його голова нерухомо повисла на грудях, і пристрій упав йому на коліна.

Ленґдон, вражений, дивився на мініатюрний пристрій. Очевидно, він був електронний, бо мав напис «Sony RUVI». За мить Ленґдон зрозумів, що це найновіша кишенькова відеокамера. Та пішов ти до біса! подумав він. Колер, мабуть, записав на камеру своє останнє передсмертне звернення до світу і хотів, щоб його показали по телебаченню... Це стовідсотково якась урочиста проповідь про значення науки і шкідливість релігії. Ленґдон вирішив, що сьогодні він уже достатньо попрацював на Колера. Він швидко сховав камеру в найглибшу кишеню піджака, поки ту не побачив Шартран. Передсмертному зверненню Колера пряма дорога на смітник!

Тишу порушив голос камерарія. Він намагався сісти.

— Кардинали... — вимовив насилу.

— Вони досі в Сікстинській капелі! — вигукнув Шартран. — Капітан Рошер наказав...

— Евакуюйте... негайно. Усіх.

Один із гвардійців побіг щодуху до Сікстинської капели, щоб випустити кардиналів.

Камерарій кривився від болю.

— Гелікоптер... на майдан... відвезіть мене в лікарню.

115

115

Швейцарський гвардієць, що сидів у гелікоптері на майдані Святого Петра, тер скроні. Гамір довкола стояв такий, що не чути було звуку пропелера, який крутився на неробочому ходу. Ні, це не урочисте чатування зі свічками. Пілотові було дивно, що під Ватиканом досі не спалахнув справжній бунт.