— Коли Бог на твоєму боці, ризику немає, — відповів камерарій. — Це була Його справа.
— Ти божевільний! — скипіла Вітторія.
— Мільйони були врятовані.
— Люди
— Душі були врятовані.
— Скажи це моєму батькові й Максові Колеру!
— Світові треба було відкрити очі на зухвальство ЦЕРНу. Краплина рідини, що може знищити все в радіусі півмилі? І ви кажете, це я божевільний? — Камерарій відчув, як в ньому закипає гнів. Невже вони думають, що зробити все це було легко? — Ті, хто вірить, заради Господа проходять важкі випробування! Авраама Бог попросив пожертвувати власного дитиною! Ісусові наказав умерти на хресті! І тому ми ставимо перед очима символ розп’яття — закривавленого, стражденного Ісуса, — щоб нагадував нам про могутність сил зла! Щоб наші серця залишалися пильними! Рани на тілі куса — яскраве нагадування про темні сили! Мої рани — теж! Зло живе, але Бог його здолає!
Крики камерарія відлунили від задньої стіни, і в Сікстинській капелі запала глибока тиша. Здавалося, час зупинився. За спиною в нього зловісно маячів «Страшний суд» Мікеланджело... Ісус виганяє грішників до пекла. У Мортаті до очей підступили сльози.
— Що ти наробив, Карло? — пошепки запитав він, заплющив очі і відчув, як по щоці скотилася сльоза. — Його
Кардинали разом зойкнули, наче щойно згадали. Папа. Отруєний.
— Нікчемний брехун, — незворушно сказав камерарій.
Мортаті був приголомшений.
— Що ти кажеш? Він був чесний! Він... любив тебе.
— І я його любив. —
Камерарій знав, що зараз вони його не розуміють, але був певний, що зрозуміють пізніше, коли він їм усе розповість. Його Святість був найпідлішим брехуном за всю історію Церкви. Камерарій чітко пам’ятав ту жахливу ніч. Він тоді щойно повернувся з ЦЕРНу з новинами про експеримент Ветри і страхітливу потужність антиматерії. Камерарій був певний, що Папа відчує загрозу цього наукового досягнення, але Святий Отець бачив у ньому тільки надію. Він навіть запропонував, щоб Ватикан фінансував роботу Ветри як жест доброї волі щодо наукових досліджень, які йдуть на благо релігії.