— І ви вирішили за краще приховати це від мене?

— Рейчел Секстон зробила декілька вельми бентежних звинувачень.

— Щодо достовірності метеорита... і якихось замахів на її життя?

— І це також.

— Вона бреше, це абсолютно ясно.

— А ви в курсі, що з нею ще двоє, які повністю підтверджують її слова?

Тенч помовчала.

— Так, у курсі. Усе це дуже тривожно. Білий дім украй стурбований її заявами.

— Білий дім? Чи особисто ви?

Тон Марджорі Тенч умить став крижаним і безжальним, немов лезо бритви.

— Для вас, директоре, сьогодні це те саме.

Пікерінг і бровою не повів. Розлючені політики не були для нього чимось незнаним. Як і співробітники адміністрації, що намагаються встановити контроль над розвідувальними організаціями. Хоча мало хто міг наступати так несамовито, як Марджорі Тенч.

— Президент знає, що ви мені зараз дзвоните?

— Чесно кажучи, я просто шокована тим, що ви вірите в маячню цих божевільних.

Пікерінг хотів нагадати, що вона не відповіла на запитання, але стримався.

— Не бачу в них жодних причин для брехні. Можу припустити тільки два варіанти: або вони говорять правду, або ж щиро помиляються.

— Помиляються? Стверджуючи, що на них напали? Що в інформації про метеорит є вади, яких не помітила НАСА? Заради Бога! Це ж відвертий політичний трюк!

— Якщо так, то мотиви подібної поведінки мені незрозумілі.

Тенч важко зітхнула і знизила голос:

— Директоре, тут діють сили, про існування яких ви можете навіть не здогадуватися. Обговорити це ми можемо пізніше, а зараз мені необхідно знати, де перебувають Секстон і решта. Перш ніж вони завдадуть якої-небудь серйозної шкоди, я маю в усьому як слід розібратися. Де вони?