Тенч раптово замовкла.
Пікерінг дозволив їй «насолодитися» моментом.
— Я зовсім не прагну політичних інтриг і перемог. Принаймні не більше за вас. Але тут має місце брехня. Брехня, якої не мусило бути. Яка не витримує перевірки. Якщо хочете, щоб я вам допоміг, то поводьтеся чесно. Принаймні зі мною.
Здавалося, в душі Тенч борються спокуса й обережність.
— Якщо ви впевнені, що тут замішана брехня, то чому не виступили?
— Не маю звички втручатися в політичні події.
.У відповідь Тенч пробурмотіла щось, вельми схоже на «не парте мені мозок».
— Ви хочете мені сказати, Марджорі, що сьогоднішнє повідомлення було абсолютно правдивим?
На іншому кінці лінії запанувало довге мовчання.
Пікерінг відчув, що переміг.
— Послухайте, ми обоє знаємо, що це бомба з годинниковим механізмом. Але ще не пізно її знешкодити. Існують компроміси, і ми цілком можемо їх досягти.
Декілька секунд Тенч не відповідала. Нарешті вона зітхнула:
— Нам потрібно зустрітися.
«Нокдаун», — подумав Пікерінг.
— Я маю дещо вам показати, — сказала радниця. — Здається, це кине світло на ситуацію.
— Я приїду до вашого офісу.
— Ні-ні, — похапливо заперечила Тенч. — Уже пізно. Ваша присутність тут призведе до непотрібних ускладнень. А я б воліла зберегти секретність.
Пікерінг добре умів читати між рядків: президент