І тієї ж миті стінки гігантського виру різко стали крутішими, і він почав розширюватися ще швидше, немовби пережовуючи і заковтуючи океан довкола себе. Корма «Гої» різко рвонулася до стрімко зростаючої западини. Втративши рівновагу, Пікерінг упав навколішки. Як дитя, що молиться Богу, він втупився поглядом у величезну прірву.

Останні його думки були про доньку Діану. Він молив Бога, щоб перед смертю вона не пізнала такого страху, який відчував зараз він.

Вибухова хвиля від пари, що вирвалася назовні, сильно кинула літак убік. Поки пілоти вирівнювали машину, заклавши низький віраж над приреченою «Гоєю», Рейчел і Толланд трималися одне за одного. Поглянувши вниз, вони побачили Вільяма Пікерінга, що стояв навколішках у своєму чорному костюмі з краваткою біля поруччя судна, на яке чекала неминуча загибель.

Коли корма зависла над краєм величезного водяного торнадо, якірний ланцюг нарешті не витримав і луснув. Високо й гордо задравши носа догори, «Гоя» ковзнула через кромку западини, всмоктувана гігантською водяною спіраллю. І якусь мить під водою ще жевріли її ліхтарі.

131

131

Ранок у столиці Сполучених Штатів був чистий і прозорий. Біля підніжжя монумента Вашингтона легенький вітерець кружляв маленькі вихорці сухого листя. Зазвичай найбільший у світі обеліск спокійно прокидався вранці і бачив у Дзеркальному озері своє відображення. Але сьогоднішній ранок почався з хаотичної метушні репортерської братії, що зібралася біля підніжжя монумента.

Коли сенатор Седжвік Секстон вийшов зі свого лімузина і кроком лева-переможця рушив до майданчика преси біля підніжжя обеліска, він почувався величнішим за самого Джорджа Вашингтона. Він запросив сюди представників десяти найбільших у країні мереж масової інформації і пообіцяв їм скандал десятиріччя.

«Ніщо так не приваблює стерв’ятників, як запах смерті», — подумав сенатор.

У руці Секстон стискав десять білих конвертів, кожен елегантно запечатаний печаткою з його монограмою. Якщо інформація — це зброя, то зараз сенатор тримав у руках ядерну боєголовку.

Підходячи, він відчув запаморочливе піднесення і з приємністю відзначив, що імпровізована сцена має дві «ширми слави» — великі пересувні перегородки, що виокремлювали його трибуну, наче дві темно-сині завіси, До такого прийому колись вдавався Рональд Рейган, щоб добре вирізнятися на будь-якому тлі.

Секстон вийшов на сцену справа, вигулькнувши з-за ширми, наче актор. Репортери швидко повсідалися на розкладні крісла, поставлені перед трибуною. На сході сонце тільки почало підніматися над куполом Капітолію, кидаючи на Секстона рожево-золотисті промені, неначе то було світло з раю.