— У НАСА не знали про це шахрайство, і президент тобі це сказав! — Нетривалий переліт Рейчел до Вашингтона був позначений метушливим обміном телефонними дзвінками між нею, Білим домом, батьком та навіть Габріель Еш. — Ти ж пообіцяв Заку Герні, що поїдеш до Білого дому!

— А я й поїду туди. Після перемоги на виборах.

Рейчел огидно було усвідомлювати, що цей чоловік — її батько.

— Те, що ти збираєшся зробити, — безумство.

— Та невже? — хихикнув Секстон. Він повернувся і змахнув рукою, показуючи на трибуну, що виднілася з-за ширми позаду нього. На ній очікувально лежав стос білих конвертів. — У конвертах інформація, яку ти мені надіслала, Рейчел. Ти. Тому кров президента і на твоїх руках.

— Я переслала тобі ту інформацію, бо потребувала твоєї допомоги! Коли вважала, що президент і НАСА теж винні!

— Зважаючи на ці свідчення, складається враження, що НАСА дійсно винна.

— Але це не так! Вони заслуговують на шанс усе пояснити! Ти вже й так виграв ці вибори. Заку Герні кінець. Тож дай цьому чоловікові зберегти хоч трохи гідності.

Сенатор досадливо простогнав.

— Ти така наївна. Головне — не перемога на виборах, Рейчел, головне — це влада. Головне — переконлива перемога, величні діяння, придушення опозиції та контроль над політичними силами у Вашингтоні, щоб можна було здійснити реальні зміни у цій країні.

— Такою ціною?

— Не будь аж надто доброчесною. Я просто надам докази. А люди нехай самі вирішують, хто винен, а хто — ні.

— Ти ж знаєш, який вигляд усе це матиме.

Секстон знизав плечима.

— Що ж, мабуть, просто настав час для НАСА відійти в минуле.

Сенатор відчув, як у представників преси за перегородкою зростає нетерпіння, і він більше не збирався стояти тут і читати лекції власній дочці. На нього чекав момент слави.

— Нам більше немає про що говорити, — сказав він. — У мене прес-конференція.

— Я тебе прохаю як донька, — благально сказала Рейчел. — Не роби цього. Лишень подумай про наслідки. Є кращий шлях.

— Але не для мене.

Раптом з гучномовців на сцені почулося виття. То якась спізніла репортерка нахилилася над трибуною, чіпляючи свій мікрофон до одного з тримачів у вигляді «гусячої шиї».