Згідно з доктриною розенкрейцерів «порядок вибудовувався з езотеричних істин давнього минулого», істин, які слід було «ховати від пересічної людини» і які обіцяли перспективу глибокого проникнення в «духовну сферу». З роками символ братства розенкрейцерів розквітнув, перетворившись на красиву троянду на оздобленому хресті, хоча починався він як скромна цятка в кружальці на простому неоздобленому хресті.

— Ми з Пітером часто обговорювали філософію розенкрейцерів, — сказав Геловей, звертаючись до Кетрін.

Настоятель стисло змальовував взаємозв’язок між масонами та розенкрейцерами, а Ленґдон знову подумки повернувся до фрази, яка весь вечір не давала йому спокою. Jeova Sanctus Unus. «Ця фраза якось пов’язана з алхімією». Він силувався пригадати, що саме казав йому колись Пітер про цю фразу, і згадка про розенкрейцерів знову наштовхнула його на цю думку. «Міркуй, Роберте!»

— Засновником розенкрейцерів, — розповідав Геловей, — був здогадно якийсь німецький містик, відомий під ім’ям Крістіан Розенкрейц — вочевидь, псевдонім, під яким, можливо, ховався сам Френсіс Бекон, котрий, як вважають деякі історики, сам заснував це братство, але не існує доказів того, що...

— Псевдонім! — озвався раптом Ленґдон, аж сам спантеличившись цим несподіваним вигуком. — Авжеж! Jeova Sanctus Unus! Це псевдонім!

— Про що ти кажеш? — вимогливо спитала Кетрін.

Професор відчув, як пришвидшився його пульс.

— Всю ніч я намагався пригадати, що ж казав мені колись Пітер про Jeova Sanctus Unus та про зв’язок цієї фрази з алхімією. І нарешті я пригадав! Йдеться не стільки про алхімію, скільки про алхіміка! Дуже відомого алхіміка!

Геловей хихикнув.

— Давно час було здогадатися, професоре. Я двічі згадав його ім’я, а також слово «псевдонім».

Ленґдон витріщився на старого.

— Так ви знали?!

— Ну, у мене виникли припущення, коли ви розповіли про напис Jeova Sanctus Unus, який ви розгадали за допомогою магічного квадрата Дюрера, але коли ви згадали про розу і хрест, то у мене вже не лишилося сумнівів. Як вам, певно, відомо, серед особистих паперів науковця, про якого йде мова, був примірник маніфесту розенкрейцерів, рясно вкритий нотатками.

— А про кого йде мова? — спитала Кетрін.