—
— З точки зору Даніеля — так! Він так потішно гиготав, коли її розказував. Казав, що збоку дуже кумедно виглядало, наче запуск «Спейс-шаттла» з космонавтом, який не встиг залізти до кабіни, — Марсель говорив серйозно, і Діана не могла зрозуміти, чи він справді вважає описаний випадок комічним, чи глузує з неї.
— Він божевільний! Це не смішно, Марселю! Як ти з ним працюєш?
— Насправді Даніель Монін — нормальний хлопець. Він зануда, скнара і задрот, але в душі лишається хорошою людиною. І фахівець чудовий. Він дуже серйозно поставився до твого повідомлення про неув’язку з горизонтальною видимістю на момент катастрофи.
— Справді?
— Сенс мені тебе обманювати? Він тепер із великим нетерпінням чекає на результати розшифрування розмов у кабіні пілотів.
Після останніх слів Діана спохмурніла, згадавши квадратний стіл неподалік північної стіни ангара технічного обслуговування і базових служб, на якому стояли бортові самописці рейсу 1419: один — оригінального оранжевого кольору, інший — чорний від вогню.
— Щось не так? — розхвилювався Марсель, подумки докоряючи собі, що знову заговорив про катастрофу.
— Пригадуєш «чорні скриньки»? — Діана зазирнула йому в очі.
— Так.
— Глянь сюди, — вона полізла в сумку і витягла тонку прозору папку, у якій лежало всього кілька аркушів. Більшість мануалів, інструкцій та документів вона залишила в готелі, забравши на нараду лише найнеобхідніше. Розкривши папку, жінка дістала звідти листок із зображенням хвостової частини «ААРОНа 44», на якій було вказано розташування бортових самописців. — Я вирвала цю схему з технічного довідника з «ААРОНа».
Марсель глянув на аркуш.
Схема розташування бортових самописців
— Їх розміщено поряд, — сказала Діана. Обидві скриньки знаходились у нижній частині фюзеляжу, ближче до лівого борту, відразу за вантажним люком.