(«Я ж відтрахаю тебе. У хвіст і в гриву. І твоїх друзів відтрахаю. Ти зрозумів мене? Ти…»)

Жахливий здогад, майже впевненість промайнула в думках Ральфа, поки він спостерігав, як Мак-Ґоверн повільно осідає на підлогу.

Луїза: (— Досить цього, будь ласка, заберіть це).

Вона уткнулася обличчям у плече Ральфа. Клото й Лахесіс тривожно перезирнулися, і Ральф усвідомив, що подумки він уже почав переглядати своє ставлення до них як до всевідаючих і всемогутніх. Можливо, вони й надприродні істоти, але зовсім не чарівники. Ральф сумнівався й у їхній здатності пророкувати майбутнє — володарі справжнього магічного Кристалу навряд чи мають у своєму репертуарі такі погляди.

«Вони, як і ми, намацують шлях серед невідання», — подумав Ральф і відчув мимовільне співчуття до пана К. і до пана Л.

Синьо-зелений світловий екран перед Лахесісом — і образи, що тріпотіли всередині, — раптово зникли.

Клото, ніби захищаючись: (— Пам’ятайте, будь ласка, що це був ваш вибір, Ральфе й Луїзо. Ми не хотіли показувати).

Ральф слухав, не слухаючи. Думка вела його далі — він хоч і не хотів дивитися на неприємну фотографію, але був не в змозі відвернутися. Він думав про панаму Білла… Про вицвілу хустку, що служила Розалі нашийником… І про брильянтові сережки Луїзи.

(«І твоїх друзів відтрахаю. Ти зрозумів мене? Сподіваюся. Я це вже майже зробив».)

Ральф, переводячи погляд із Клото на Лахесіса, більше не мав до них співчуття. Замість цього прийшла глуха злість. Лахесіс сказав, що такого поняття, як «випадкова смерть», не існує, отже, і смерть Мак-Ґоверна не виняток. Ральф не сумнівався, що Атропос забрав Мак-Ґоверна з однієї простої причини: він хотів заподіяти біль Ральфові, покарати за втручання в… Як казав Дорренс? У справи лонґ-таймерів.

Старий Дор порадив йому не втручатися — чудова політика, поза всяким сумнівом, але в нього, Ральфа, не було вибору… Тому що ці два лисих карлики відтепер пов’язані з ним. У певному сенсі вони вбили Білла Мак-Ґоверна.

Клото й Лахесіс, помітивши його гнів, відступили назад (хоча не було видно, щоб вони переступали ногами), їхні обличчя виражали крайню стурбованість.

(— Саме через вас двох загинув Білл Мак-Ґоверн. У цьому й полягає правда, чи не так?)

Клото: (— Будь ласка… Якби ви дозволили нам пояснити все до кінця…)

Луїза злякано й заклопотано подивилася на Ральфа:

(— Ральфе? Що відбувається? Чому ти розгнівався?)

(— А ти не розумієш? Ціною невеличкого змагання між ними стало життя Мак-Ґоверна. Ми тут тому, що або Атропос чимось не догодив цим хлопцям, або збирається…)

Лахесіс: (— Ти робиш занадто поспішні висновки, Ральфе…)