Луїза: (— Ви говорите про Еда Діпно?)

Ральф, різко обернувшись, глянув на Луїзу, але вона дивилася на Лахесіса: (— Ед Діпно — це бланка?)

Лахесіс кивнув.

(— Як ти догадалася, Луїзо?)

(— А хіба є вибір?)

Луїза посміхалася, але Ральф лише відчував посмішку. Він повернувся до Клото і Лахесіса:

(— Гаразд, нарешті ми бодай до чогось прийшли. І хто ж запалив червоне світло? Не думаю, що де зробили ви, хлопці, — по-моєму, у цій справі ви всього лише слуги.)

Карлики, схиливши голови, пошепталися, але Ральф помітив, як заіскрилися жовтогарячим світлом їхні золотаво-зелені аури в місцях зіткнення, і зрозумів, що не помилився. Нарешті вони знову подивилися на Ральфа й Луїзу.

Лахесіс: (— Так, у цьому випадку ти маєш рацію. У тебе талант бачити речі в перспективі, Ральфе. Ми вже тисячі років не вели таких бесід…)

Клото: (— Якщо взагалі коли-небудь так розмовляли).

Ральф: (— Вам потрібно лише одне — говорити правду).

Лахесіс: (— Ми це й робили!)

Ральф: (— Усю правду!)

Лахесіс: (— Добре, усю правду. Так, Атропос перерізав нитку Еда Діпно. Ми знаємо це не тому, що бачили, — я вже казав, що ми втратили здатність чітко бачити, — а через те, що це єдиний логічний висновок. Діпно не призначений ні для Визначеності, ні для Випадковості — ось що ми знаємо. Очевидно, його нитка мала величезне значення, якщо здійнявся такий галас. Сам факт, що він так довго живе після того, як була перерізана його життєва нитка, свідчить про його силу й значущість. Перерізавши цю нитку, Атропос запустив вервечку напрочуд жахливих подій).

Луїза, зіщулившись, наблизилася до Ральфа.

Лахесіс: (— Ти назвав нас слугами. Ти правий більше, ніж тобі навіть здається. У цьому випадку ми є лише кур’єрами, що доставляють послання. Наше завдання полягає в тому, щоб пояснити тобі й Луїзі, що тут відбувається й чого очікують від вас. І тепер наша місія майже виконана. А на запитання, хто «запалив червоне світло», ми відповісти не можемо, тому що й самі не знаємо).

(— Я вам не вірю.)

Але Ральф не вловив у своєму голосі переконаності (якщо це взагалі був голос).

Клото: (— Не будь упертюхом — звісно ж, віриш! Невже ти вважаєш, що рада директорів величезної автомобільної компанії запросить простого робітника в зал засідань для того, щоб пояснити йому політику компанії? Або докладно роз’яснити, чому вони вирішили закрити один завод і не чіпати іншого?)

Лахесіс: (— У нашій ієрархії ми маємо трохи вищий статус, ніж збирач на конвеєрі, і все ж ми лише «гвинтики», Ральфе, — не більше, але й не менше).