Ральф поспішно відвернувся, дозволяючи Луїзі завести себе до того місця, де поруч із Розенбергом стояла міс Чанґ. Він помітив, як ці двоє подивилися на Луїзу, а потім переглянулися. Погляд на одну третину складався з подиву, а на дві третини зі смиренності — ага, ось і одна з них!

Луїза міцно стисла йому руку, немов кажучи: «Не звертай на мене уваги, Ральфе, займайся своєю справою, а я займуся своєю».

— Вибачте, будь ласка, адже ви Конні Чанг? — звернулася до неї Луїза чарівним тоном цікавої плетухи. — Я побачила вас тут і сказала Нортону: «Невже це саме та жінка, що виступає в програмі новин разом із Деном Ратером, чи, може, я збожеволіла?» А потім…

— Так, я Конні Чанґ, мені дуже приємно, я готуюся до вечірніх зйомок, так що даруйте…

— Звичайно, звичайно, я й не мріяла про те, щоб поговорити, тільки про автограф — невеликий розчерк пеpa, — тому що я ваша найбільша шанувальниця, принаймні в штаті Мен.

Міс Чанґ глянула на Розенберґа. Той уже тримав ручку напоготові, як чудово вимуштрувана медсестра подає хірургові наступний інструмент ще до того, як він скаже, що саме йому потрібно. Ральф сконцентрувався на майданчику перед Громадським центром і трохи піднявся в сприйнятті навколишнього.

Спершу він був заскочений, побачивши перед вхідними дверима напівпрозору чорну субстанцію. Дюймів зо два заввишки, вона скидалася на якусь геологічну формацію. Однак цього не могло бути… Якби те, на що він дивився, було реальним (реальним на рівні шот-таймерів), субстанція заважала б відчиняти двері, а цього не відбувалося. Поки Ральф дивився, двоє телевізійних техніків пройшли крізь цю речовину, немов вона була не більш ефемерною, ніж туман, що стелиться по землі.

Ральф згадав енергетичні відбитки слідів, залишені людьми, — ті, що нагадують схеми танцювальних па із самовчителя Артура Мюррея, і все зрозумів. Сліди танули, немов сигаретний дим… Ось тільки насправді сигаретний дим не зникає, він залишається на стінах, вікнах, легенях. Очевидно, людські аури теж залишають свій осад. Щоб побачити його, недостатньо подивитися на слід, залишений однією людиною, але цей будинок — найбільше приміщення в четвертому за величиною місті штату Мен. Ральф подумав про людський потік, що вливався й виливався крізь ці двері, — банкети, збори, виставки, концерти, баскетбольні матчі, — і зрозумів природу напівпрозорих шлаків. Це був еквівалент невеликих заглибин, які іноді можна побачити на старих сходах.

«Не витрачай часу на дурниці, любий, — пам’ятай про справу».

А поруч Конні Чанг ставила автограф на вересневому рахунку за електрику. Ральф розглядав жужільний осад на цементній скатертині перед вхідними дверима в пошуках слідів Атропоса — радше запаху, ніж видіння, того неприємного м’ясного духу, що оточував крамницю містера Гастона в часи Ральфового дитинства.