6.

У протилежному кінці міста, в Строуфорд-парку, відчинилися дверцята туалету з табличкою «ЧОЛОВІЧИЙ», і в тумані з них вилетіли, тримаючись один за одного, Луїза Чесс і Ральф Робертс. Зсередини почулось, як урізається в землю «Чирокі», а потім вибухає. Спалахнуло біле світло, і блакитні стінки кабіни вигинались, немов невідомий гігант гатив по них ізсередини кулаками. За секунду почувся ще один вибух, він луною прокотився в повітрі. Другий пролунав слабше, але більш реально.

Ноги в Луїзи підкосилися, і вона впала на траву з криком полегшення. Ральф приземлився поруч, але затим ривком сів. Не вірячи своїм очам, він дивився на Громадський центр, над яким завис вогняний кулак. Ліловий синець завбільшки з круглу дверну ручку проявлявся на його обличчі в тому місці, куди припав удар Еда. Лівий бік і далі болів, але навряд чи ребра були зламані.

(— Луїзо, з тобою все гаразд?)

Вона нерозуміюче подивилася на нього, потім обмацала обличчя, шию й плечі з такою милою, властивою «нашій Луїзі» уважністю, що Ральф розсміявся. Він просто не міг стриматися. Луїза непевно посміхнулася у відповідь:

(— Здається, все нормально. Я навіть упевнена в цьому.)

(— Що ти там робила? Ти ж могла загинути!)

Луїза, яка знову помолодшала (Ральф вважав, що до цього факту має відношення п’яничка, що випадково трапився їй на очі), глянула на нього:

(— Можливо, я й старомодна, Ральфе, але якщо ти вважаєш, що наступні двадцять років я проведу, зойкаючи й зомліваючи, як героїні улюблених романів Міни, тоді тобі краще підшукати собі іншу жінку).

Ральф розгубився на секунду, потім підняв Луїзу на ноги й пригорнув. Луїза обняла його у відповідь. Вона була такою теплою, такою близькою. Ральф подумав про подібність між самотністю й безсонням — і те й інше хитре й підступне, до того ж вони ще й друзі розпачу і вороги любові, — але потім відкинув думки і поцілував Луїзу.

Клото й Лахесіс, що стояли на вершині пагорба, схвильовано побігли вниз, до Луїзи й Ральфа, які, не відриваючись, дивилися один на одного, мов підлітки, що переживають перше кохання. Здалеку чулися звуки сирен, що нагадували голоси з нічного кошмару. Вогненний стовп, який позначав могилу Еда Діпно, став таким яскравим, що на нього неможливо було дивитися. Ральф чув оддалений гуркіт — то вибухали автомобілі, — й згадав про своє авто, покинуте десь на узбіччі. Він вирішив, що це на краще. Занадто він старий, щоб сідати за кермо.

7.

Клото: (— 3 вами обома все гаразд?)

Ральф: (— Усе добре, Луїза витягла мене звідти. Вона врятувала мені життя).

Лахесіс: (— Так. Ми бачили, як вона входила. Дуже сміливий вчинок).