— Не бійтеся, це мої друзі, вони вам нічого не зроблять.

Дядьки зомліли, їхні голови безсило похилилися на мої плечі. А материні крики мало-помалу стихли до схлипувань. Знервований тато сидів з широко розплющеними очима.

— Здуріти здуріти здуріти можна, — усе бурмотів він собі під носа.

— Залишайтеся в машині, — попередив я. Потім простягнув руку над непритомним дядьком, відчинив дверцята, переліз через нього й вискочив надвір.

Ми з Еммою бурхливо обійнялися: стиснули одне одного міцно й кружляли до запаморочення. Від хвилювання я навіть говорити не міг.

— Що ти… як ви…

Я весь тремтів і досі думав, що сплю.

— Я отримала твого електричного листа! — радісно відповіла вона.

— Мого… імейла?

— Так, не знаю, як там воно називається! Від тебе довго не було звістки, я стала хвилюватися, а потім згадала про ту машинну скриньку, яку ти для мене зробив. Горацій відгадав твій пароль, і…

— Ми вирушили одразу ж, як дізналися, — дивлячись на моїх батьків, пані Сапсан осудливо похитала головою. — Я дуже розчарована, але не скажу, що надто здивована.

— Ми прийшли тебе врятувати! — гордо промовила Оливка. — Як ти нас врятував!

— Я дуже радий вас бачити, — сказав я. — Але хіба вам не пора вже вертатися? Ви ж постарієте!

— А ти не читав моїх останніх кількох листів? — спитала Емма. — Я ж усе пояснила…

— Їх забрали батьки. Прочитали і страшно перелякалися.

— Що? Який жах! — Емма сердито зиркнула на батьків. — Щоб ви знали, це крадіжка! Та байдуже. Ми зробили дивовижне відкриття!

— Тобто я зробив дивовижне відкриття, — уточнив Мілард. — А все завдяки Перплексусу. Я багато днів сушив собі голову, як повернути його до контуру через Бентамову химерну машину. За цей час Перплексус повинен був стрімко постаріти. Але не постарів. Більше того — в нього волосся знову стало чорним! Отоді я й зрозумів, що з ним щось відбулося, коли він був із нами в Абатоні. Повернувся його справжній вік. Коли імбрини зруйнували контур, то його годинник перевівся назад і повернулася молодість, хоч насправді йому вже п’ятсот сімдесят один рік.

— І не лише в Перплексуса годинник перевівся, — схвильовано пояснювала далі Емма, — але й у нас усіх! У тих, хто того дня був у Абатоні!

— Очевидно, це побічний ефект від руйнування контуру, — сказала пані Сапсан. — Вкрай небезпечний фонтан молодості.

— То це означає… що ви не постарієте стрімко? Ніколи?