Ось, що він каже: «Сьогодні вранці я приєднався до шокованого, засмученого, просто доскіпливого каравану скорботного паломництва, що рухається на схід уздовж звивистого буколічного Шосе-35. Вже не вперше цей журналіст вражений, вражений глибоко колосальним контрастом між миловидністю і спокоєм пейзажів Кулі Кантрі та мерзенністю й жорстокістю психічно хворого людського створіння, що криється в душі того, кого ми навіть не підозрюємо. Новий абзац.
Сьогодні вранці я приєднався до шокованого, засмученого, просто доскіпливого каравану скорботного паломництва, що рухається на схід уздовж звивистого буколічного Шосе-35. Вже не вперше цей журналіст вражений, вражений глибоко колосальним контрастом між миловидністю і спокоєм пейзажів Кулі Кантрі та мерзенністю й жорстокістю психічно хворого людського створіння, що криється в душі того, кого ми навіть не підозрюємо. Новий абзац.
Новини поширюються як лісова пожежа. Сусід зателефонував сусіду, друг подзвонив другу. З приводу ранкового дзвінка на «911» до відділку поліції Френч Лендінґа, понівеченого тіла маленької Ірми Френо, що лежить у зруйнованому колись кафе-морозиво, кафе «Смачно в Еда». То хто ж подзвонив? Точно якийсь законослухняний громадянин. Зовсім ні, леді і джентльмени, зовсім ні…»
Новини поширюються як лісова пожежа. Сусід зателефонував сусіду, друг подзвонив другу. З приводу ранкового дзвінка на «911» до відділку поліції Френч Лендінґа, понівеченого тіла маленької Ірми Френо, що лежить у зруйнованому колись кафе-морозиво, кафе «Смачно в Еда». То хто ж подзвонив? Точно якийсь законослухняний громадянин. Зовсім ні, леді і джентльмени, зовсім ні
»
Леді і джентльмени, це репортаж із передової, новини, які пишуться в той же час, що й відбуваються, концепція досвідченого журналіста може претендувати на Пулітцерівську премію. Сенсаційну новину Венделл Ґрін дізнався від свого перукаря Рой Роял, котрий це почув від дружини Тіллі Роял, яку повідомила сама Міртл Харрінґтон, тож Венделл Ґрін виконав свій обов’язок перед читачами: він схопив диктофон і камеру й вибіг до свого брудного автомобіля, навіть не зателефонувавши головному редакторові «Вісника». Йому не потрібен фотограф, він може зробити фотографії старим надійним «Нікон Ф2А», що на пасажирському сидінні, органічне поєднання слів і картинок… детальний огляд найжахливішого злочину нового століття… глибоке занурення в природу зла… жалісливий образ страждань суспільства… безжалісне викриття бездарності одного відділку поліції…
в той же час, що й відбуваються
Усе це крутиться в його голові, мелодійні слова ллються одне за одним у мікрофон зведеного диктофона, тож не дивно, що Венделл Ґрін не чує звуку мотоциклів чи присутності Грізної П’ятірки взагалі, аж доки не дивиться вбік, підшуковуючи ідеальну фразу. Поглянувши вбік, він бачить, що не більше ніж за два фути ліворуч — Шнобель Сент-Пір верхи на своєму «гарлеї», його охоплює паніка, по губах можна прочитати, як він