— М-м-м, так, сер, саме це бармен і сказав, — погоджується Ерні.

Позаду нього решта копів мовчать. У цей момент Дейлу здалося, що вони зовсім не схожі на копів. Вони були схожі на дюжину розмитих розмальованих білих кульок (а також дві чорні, щоб не забути, Пем Стівенс і Боб Голц). Звук моторів гучнішає.

— Бармен казав ще дещо, про що вам варто знати.

— Господи, що?

— Сказав, м-м… — Ерні підбирає слово, щоб не сказати натовп. — Групою протестувальників керує мати Ірми Френо.

— О… Боже… мій, — каже Дейл. Він дивиться на Джека з панічним страхом і цілковитим розчаруванням в очах. Це погляд людини, яка знає, що спить, але не може прокинутись, хай би як сильно намагалась. — Якщо я втрачу Поттера, Джеку, Френч Лендінґ уже завтра буде головною історією для «CNN».

Джек розтуляє рот, щоб відповісти, але мобільний телефон у його кишені починає вібрувати і дратівливо цвірінькати. Генрі Лайден відразу схрещує руки на грудях і ховає долоні під пахвами.

— Не давай його мені, — каже він. — Нехай твій мобільний телефон розвиває рак у тебе. Ми домовлялися щодо цього.

Дейл тимчасом залишає кімнату. Джек піднімає слухавку (думаючи, що хтось вибрав катастрофічно паскудний час, щоб запитати його про вподобання телевізійних мереж). Генрі прямує за своїм племінником, іде швидким кроком зі злегка випростаними руками і пальцями, що ніжно ворушаться в повітрі, здається, зчитуючи хвилі перешкод. Джек чує, як Дейл каже, що як побачить, що бодай хтось із них візьметься за зброю, то той, хто це зробить, приєднається до Арні Грабовського, доповнюватиме список осіб у тимчасовій відставці. Джек думає одне: ніхто нікуди не забере Поттера, аж доки Джек Сойєр не поставить йому кілька чітких запитань. Нізащо.

Він смикає телефон, розгортає його і каже:

— Не зараз, хай би хто це був.

— Хайді-хо, Джеку-Мандрівнику, — каже голос із телефону, і Джек Сойєр знову подумки повертається в минуле.

— Спіді?

— Він самий, — каже Спіді. — Тоді протяжний тон зникає. Голос стає жвавим і діловим.

— І як копісмен копісмену, синку: думаю, тобі краще відвідати особисту санітарну кімнату капітана Ґілбертсона. Негайно.

Ззовні прибуває стільки транспортних засобів, що їх вистачило б для того, щоб струснути будівлю. У Джека погане передчуття, відколи Ерні сказав, хто керує парадом тих дурнів.