— О-оу, — каже Дейл.

— О-оу — це точно. Мені треба хоча б двадцять хвилин, щоб поговорити з Поттером. Можливо, це не дасть нам нічого, а можливо, — багато. Зможеш затримати Брауна і Блека хвилин на двадцять?

Дейл похмуро всміхається до свого друга:

— Побачимось за півгодини, щонайменше.

— Чудово. І запис дзвінка Рибака на «911», він у тебе ще є?

— Він перейшов разом із рештою речових доказів до Брауна й Блека після того, як вони забрали справу. Один із полісменів забрав їх сьогодні після обіду.

— Дейле, ні!

— Заспокойся. Копія лежить у мене в столі.

Джек поплескує його по грудях:

— Більше мене так не лякай.

— Вибач, — каже Дейл, а сам думає: «Побачивши тебе там, надворі, я вже гадав, що тебе взагалі нічого не може налякати».

Піднімаючись сходами, Джек згадує, як Спіді казав, що він зможе використати те, що він йому залишив, двічі… але він віддав квіти Тенсі Френо. Чорт. Тоді він підносить руки до носа, вдихає та всміхається.

Можливо, він таки зможе використати це ще раз.

17

17

Джордж Поттер сидить на нарах у третій камері короткого коридору, що смердить сечею і дезінфікуючими засобами. Він дивиться у вікно на стоянці, яка щойно була сценою для неймовірно хвилюючого видовища і яка досі заповнена чималим натовпом. Він не звертає уваги на звук Джекових кроків.

Джек проходить повз два написи. Перший — «ОДИН ДЗВІНОК ОЗНАЧАЄ ОДИН ДЗВІНОК», другий — «ЗІБРАННЯ А.А В ПОН., О 19 : 00; ЗІБРАННЯ А.Н. В ЧЕТ, О 20 : 00». Тут є брудний фонтанчик для пиття, старий вогнегасник, на який хтось із дотепників наклеїв напис «ЗВЕСЕЛЯЮЧИЙ ГАЗ».

Джек доходить до ґрат камери й легко постукує по одному із залізних прутів ключем від свого будинку. Поттер нарешті відвертається від вікна. Джек, досі володіючи надзвичайними здібностями, які він отримав, вдихнувши так звані залишки Територій, знає в основному всю правду про цього чоловіка з першого погляду. Вона в запалих очах і темних колах під ними, у жовтувато-блідих щоках і ледь запалих скронях, укритих густими венами, та на кінчику рельєфного носа.