— Навіть сліпому очевидно, що він її дискваліфікував! — каже Генрі.

— Саме вчасно, — каже Боббі. — Приїхали з «П’ятого каналу», а також іще один пікап із довжелезними помаранчевими антенами… думаю, «Мілуокі-Фокс»… і…

— Виведіть його! — починає кричати голос надворі: — Дайте нам убивцю! Дайте нам Рибака!

— О, ні-і-і! — каже Боббі, усе ще копіюючи Джорджа Ретбуна, який коментує своїй вранішній аудиторії в програмі «Борсучий вал» ралі, яке от-от зазнає невдачі. — Не зараз-з-з-з, тільки не телебачення! Це…

— Виведіть нам Рибака!

Генрі вже знає, хто волає. Навіть через подвійне армоване скло цей верескливий крик неможливо переплутати.

Венделл Ґрін знає свою роботу — він у тому абсолютно переконаний. Його робота: записувати новини, аналізувати новини, іноді фотографувати новини. Робити новини не входить до його обов’язків. Але сьогодні він не може стриматись. Уже вдруге за останні дванадцять годин кар’єра творця історії сама тягнеться до його жадібних благальних рук, просто щоб зірватись останньої миті.

— Виведіть його! — волає Венделл. Сила голосу спершу дивує його, а тоді збуджує: — Дайте нам убивцю! Дайте нам Рибака!

Інші голоси приєднуються, і це спричиняє неймовірний ажіотаж. Це, як казали його приятелі по коледжу, справжній блискавичний фурор. Венделл ступає крок уперед, його груди розпирає, щоки палають, самовпевненість зростає. Він ледь усвідомлює, що пікап із написом «П’ятий канал новин» повільно котиться до нього крізь натовп. Скоро в цьому тумані виблискуватимуть спалахи. Скоро телевізійники зніматимуть ролики, увімкнувши різке світло. То й що? Якщо жінці в забризканій кров’ю сорочці забракло сміливості, щоб постояти за свою власну дитину, Венделл зробить це за неї! Венделл Ґрін — яскравий приклад громадянської відповідальності! Венделл Ґрін — лідер народу.