Він починає розгойдувати камерою вгору-вниз. Це так збуджує! Неначе знову повернутись у коледж! На концерт «Скінерд»! Одурілий від наркотиків! Неначе…
В очах Венделла Ґріна виблискує спалах. А тоді світло гасне. Усе світло.
«АРНІ ВДАРИВ ЙОГО КИШЕНЬКОВИМ ЛІХТАРИКОМ!» — кричить Дюлак.
Він хапає за плечі сліпого Дейлового дядька і крутиться з ним, не тямлячи себе від радості. Генрі відчуває аромат «Аква Вельва». Він здогадується, що Боббі збирається розцілувати його в обидві щоки, як зазвичай роблять французи, за мить, як Боббі це робить. Коли Дюлак відновлює свій репортаж, то звучить так само, як Джордж Ретбун у ті рідкісні моменти, коли місцевим командам усміхається доля і вони здобувають перемогу.
—
Усі копи в кімнаті зайшлися сміхом. Деббі Андерсон починає скандувати:
— Ми чемпіони! — Інші одразу ж її підтримують.
— Молодець, чуваче, гарна робота, — каже Шнобель Джеку. — Я маю на увазі, що ви чудово з ними впорались.
— Дякую, — киває Джек.
— Я не буду більше запитувати, чи цей тип Рибак. Ви вже неодноразово стверджували, що ні. Але ми можемо допомогти впіймати справжнього вбивцю, лише покличте.
Інший член Грізної П’ятірки схвально плескає Джека по плечу. На тому місці, мабуть, залишиться синець.
— Дякую, — знову каже Джек.
Не встиг він постукати у двері, як вони відчиняються. Дейл хапає його в обійми. Коли їхні грудні клітки притискаються, Джек чує, як сильно і швидко б’ється серце Дейла.
— Ти врятував мій зад, — каже Дейл йому на вухо. — Якщо я можу щось для тебе зробити…
— Так, ти можеш дещо для мене зробити, — каже Джек і заводить його всередину. — Я бачив ще одне поліційне авто за пікапом кореспондентів. Я не впевнений, але здається, воно було синім.