Зрештою, він же й пішов у бізнес, у першу чергу, щоб вкрасти якомога більше грошей, чи не так? Якщо не враховувати обслуговування міс Вілас, то злодійство — це єдина діяльність, що дає йому задоволення. Сума практично не має значення: як ми вже бачили, Живчику так само приємно видурити дріб’язки у родичів, котрі прийшли на Свято полуниці, як і виманити в уряду десять чи п’ятнадцять тисяч доларів. Утіха в тому, що все це йому минається безкарно. Отже, йому треба шість тисяч; чому б йому не взяти десять? Тоді він зможе не чіпати кредитного рахунку, а також у нього залишиться ще дві тисячі, щоб знову грати. Він веде в комп’ютері подвійну бухгалтерію, тож легко може зняти гроші з банківського рахунку так, щоб наступна державна аудиторська перевірка, яка буде десь через місяць, не знайшла порушень. Якщо аудитори вимагатимуть облік банківських операцій, навіть на такий випадок у нього є кілька трюків. Проте дуже погано, що скоро перевірка — Живчик хотів би мати трохи більше часу, щоб залатати дірки. Проблема не в тому, що він втратив тринадцять тисяч доларів. Проблема в тому, що він втратив їх невчасно. Щоб краще розібратися із цим, Живчик бере клавіатуру і вводить команду комп’ютеру, щоб роздрукувати декларації двох бухгалтерій. До того часу, як тут з’являться аудитори, ці сторінки він знищить через канцелярську паперорізальну машинку, звідки вони вийдуть, як макарони.

Давайте перейдемо від однієї форми божевілля до іншої.

Після того як власник трейлерного парку «Холідей» тремтячим указівним пальцем показує на помешкання Френо, Джек їде ґрунтовою дорогою, дедалі більше сумніваючись. «Ейрстрім» Тенсі останній і найнедогляненіший серед чотирьох трейлерів, що вишикувалися в ряд. Біля двох із них ростуть квіти, третій — обтягнений зеленими смугастими тентами, які роблять його схожим на будинок. Четвертий трейлер не оздоблений нічим. Навколо нього забур’янені засохлі квіти, що зрідка пробиваються крізь уторовану землю. Штори опущені. Його огорнули горе і втрата, над ним висить невезіння, і Джек би це помітив, якби зупинився, щоб задуматись. Незрозуміло чому, але трейлер має вигляд покинутого. Горе зруйнувало його, як руйнує людину. І коли Джек виходить із машини і підходить до шлакоблоків перед входом, він сумнівається в тому, чому приїхав сюди. Джек починає усвідомлювати, що не може нічим допомогти Тенсі Френо, окрім як просто поспівчувати.

Він починає розуміти, що під сумнівами приховуються його справжні почуття, що пов’язані з дискомфортом, який породжує трейлер. Він просто не хоче туди заходити. Але він не може зупинитися на півдорозі, має продовжувати шлях уперед. Джеків погляд зупиняється на килимку перед входом (для нього це частина звичайного світу, світу який уже, здається, починає зникати навколо нього), піднімається на найвищу сходинку і стукає у двері. Нічого не чути. Можливо, вона досі спить і зовсім не хоче прокидатись. Якби він був Тенсі, то залишався б у ліжку стільки, скільки це було б можливо. Якби він був Тенсі, то пролежав би в ліжку не один тиждень. Ще раз долаючи бажання піти, Джек стукає у двері й каже: