Оскільки група була присутньою при, здавалося б, неминучому бунті, то можна впевнено сказати, що вони все зробили як слід, і вже наступного ранку кадри дикої ночі переважають на всіх телеканалах штату. До дев’ятої години люди в Расіні й Мілуокі, люди в Медісоні й Делафілді, люди, які живуть так далеко на півночі штату, де канали ловить лише супутникова тарілка, відірвавши очі від млинців, тарілок зі «Спешіал Кей», смажених яєшень, англійських маффінів із маслом спостерігають, як маленький нервовий полісмен завершує багатообіцяючу, величну й успішну кар’єру репортера, що давно вже зійшов на демагогію, давши йому по пиці тупим предметом. Ми так само можемо бути впевнені, що ніде ці кадри не дивляться так уважно і завзято, як у Френч Лендінґу і сусідніх населених пунктах Централії та Ардена.

Прокручуючи в голові кілька думок одночасно, Джек Сойєр дивиться репортаж на маленькому портативному телевізорі, що стоїть на робочому кухонному столі. Він сподівається, що Дейл Ґілбертсон не анулює тимчасову відставку Арнольда Грабовського, проте все ж підозрює, що Навіжений Угорець повернеться до служби дуже скоро. Дейл тільки думає, що зможе відсторонити його назавжди, але в нього надзвичайно м’яке серце, щоб слухати благання Арні — а після минулої ночі навіть сліпому ясно, що Арні благатиме й наполягатиме. Джек також сподівається, що жахливого Венделла Ґріна звільнять, і він піде з ганьбою. Неприпустимо, щоб репортери брали участь у своїх історіях, а тут добрий старий крикун Венделл жадає крові, як перевертень. Проте Джек стійко передчуває, що Венделл Ґрін знайде вихід із теперішніх труднощів (саме так, брехня йому завжди допомагала), тож він надалі буде надокучливою занудою. Також Джек обмірковує слова Енді Рейлсбека: опис моторошного старигана, що смикає за всі клямки на третьому поверсі готелю «Нельсон».

Це був він, Рибак, нарешті у своїй подобі. Старий чоловік у синьому халаті й одному смугастому жовто-чорному капці, схожому на джмеля. Енді Рейлсбек якоїсь миті подумав, що ця особа з неприємною зовнішністю, мабуть, утекла з «Притулку для старих Макстона». Це досить цікаве припущення, подумав Джек. Якщо Чаммі Бернсайд, це той, хто підкинув фотографії в кімнату Джорджа Поттера, то притулок Макстона — це ідеальне укриття для нього.

Венделл Ґрін дивиться новини по «Соні» у своєму готельному номері. Він не може відвести очей від екрана, хоча те, що він бачить, викликає в нього змішані гнітючі почуття: гнів, сором, приниження та спазми в шлунку. Ґуля в нього на голові пульсує, і щоразу, коли він бачить, що жалюгідна подоба копа підкрадається до нього ззаду з ліхтариком у руці, він засовує пальці в густе кучеряве волосся на потилиці й ніжно обмацує її. Йому здається, що вона завбільшки зі стиглий помідор, який от-от трісне. Йому ще пощастило, що немає струсу. Цей нікчема міг мене вбити!