— Так, — каже Мишеня. — Гаразд. — Він думає, якщо зможе добратись до Квін-стрит, то ці руки більше не стискатимуть його.

Шнобель наближається до них, сидячи на своєму «Електра Ґлайд», і каже:

— То що, Мишеня? Ти згідний, що ми цю дорогу давно проїхали, чи, можливо, вона зовсім в іншому місці?

Насупившись, Мишеня повертає голову, щоб озирнутись назад і подивитись униз на шосе.

— Чорт забирай. Я думаю, що це десь тут, хіба що я заблукав того дня.

— Оце так, як таке може бути? — каже Сонні. — Я продивився кожен дюйм землі, яку ми проїхали, і більше ніж переконаний, що не бачив ніякої дороги. Як щодо знаку «В’ЇЗД ЗАБОРОНЕНИЙ», ти бачив такий?

— Ти не розумієш, — каже Мишеня, — це лайно не хоче, щоб його бачили.

— Можливо, тобі варто було піти у відділення «Г» із Сойєром, — каже Сонні. — Там цінують фантазерів.

— Замовкни, Сонні, — каже Шнобель.

— Я вже був там, а ти ні, — каже Мишеня, — то хто з нас знає, про що говорить?

— Я вже достатньо наслухався вас обох, — каже Шнобель. — Ти досі думаєш, що це десь тут, Мишеня.

— Наскільки я пам’ятаю, то так.

— Отже, ми її пропустили. Ми повернемось і перевіримо ще раз, а якщо не знайдемо, то пошукаємо в іншому місці; якщо вона не тут, то або десь між двома долинами по 93-му, або в лісі на пагорбі, що веде до місця огляду. У нас досить часу.

— Чому ти такий переконаний? — запитує Сонні.

Невиразна тривога через усвідомлення того, із чим їм, можливо, доведеться зустрітись, робить його войовничим. Йому хотілося б якомога скоріше повернутися до «Сенд Бар» і перехилити келих «Кінґслендського», нехай навіть спіненого, ніж гаяти час, тиняючись уздовж шосе.

Шнобель дивиться на нього, його очі світяться.

— Ти знаєш ще якесь місце, де є достатньо дерев, щоб назвати їх лісом?

Сонні негайно ж відступає. Шнобель не збирається здаватися й повертатися до «Сенд Бар». Він буде йти до кінця. Здебільшого через Емі, але частково і через Джека Сойєра. Сойєр глибоко вразив Шнобеля минулої ночі, ось у чому річ, і тепер Шнобель думає, що кожне його слово — це золото. Сонні вважає, що ці слова взагалі не мають жодного сенсу, але парадом керує Шнобель, тож тепер Сонні припускає, що вони трохи поїздять скрізь, як «Джуніор Джі-Мен». Якщо гра за правилами цього копа затягнеться на довше, ніж на кілька днів, то Сонні зможе потеревенити лише з Мишеням і Диктатором. Док завжди буде поруч зі Шнобелем, не зважаючи ні на що, добре хоч інші двоє здатні прислухатися до здорового глузду.

— Гаразд, — каже Шнобель. — Немає сенсу чесати до Квін-стрит. Ми знаємо, що там немає тієї клятої дороги. Ми повернемося назад. Спробуємо ще раз. Увесь час їдемо чіткою шеренгою. Мишеня, ти знову попереду.