Не вагаючись, Джек іде великими кроками (неначе виходить на фінішну пряму — саме така думка зараз прокручується в його голові) і заїжджає кулаком у скроню молодого містера Евана. Той, у свою чергу, відпускає гладку жертву, що репетує, б’ється об стіну і сповзає нею. Його очі широко розплющені і приголомшені.

— Ти або не слухав, що говорила дружина Кіндерлінґа в недільній школі, або вона давала тобі неправильні уроки, — каже Джек.

— Ти… вдарив… мене… — шепоче молодий Еванс.

Він закінчує своє повільне падання, підігнувши ноги на підлозі в коридорі, що знаходиться між архівом і відділенням офтальмології.

— Образиш іще бодай одну пацієнтку — цю, чи ту, з якою я щойно говорив, будь-яку, — буде болючіше, набагато болючіше, — обіцяє Джек молодому містерові Евансу.

Тоді спускається сходами, перестрибуючи через дві сходинки, не помічаючи кілька пацієнтів у лікарняних сорочках, які витріщаються на нього, показуючи спантеличений, напівпереляканий погляд. Вони дивляться на нього, неначе він випромінює світло чи якесь диво, таке ж яскраве, як і містичне.

Через десять хвилин (уже після того, як Джуді Маршалл спокійно повернулась до своєї палати без будь-якої допомоги персоналу) сигналізацію вимкнули. Підсилений гучномовцями голос — мабуть, навіть рідна мати лікаря Шпіґельмана не впізнала б, що це голос її рідного хлопчика — починає ревіти з динаміків на стелі. Від цього несподіваного ревіння пацієнти, які до цього часу вже більш-менш заспокоїлися, знову починають верещати й плакати. Літня жінка, погане ставлення до якої так обурило Джека Сойєра, присідає під лічильником, береться руками за голову, бурмоче щось про росіян і цивільну оборону.

— НЕБЕЗПЕКА МИНУЛА! — запевняє Шпіґельман персонал і пацієнтів. — ПОЖЕЖІ НЕМАЄ! БУДЬ ЛАСКА, ПОВЕРТАЙТЕСЯ ДО СВОЇХ ПАЛАТ! ЦЕ ЛІКАР ШПІҐЕЛЬМАН, І Я ПОВТОРЮЮ: НЕБЕЗПЕКА МИНУЛА!

З’являється Венделл Ґрін, котрий повільно плететься до сходів, однією рукою злегка потираючи підборіддя. Він бачить молодого містера Еванса і пропонує йому руку допомоги. На мить здається, що Венделл і сам перекинеться, але молодий містер Еванс притискається сідницями до стіни і підводиться на ноги.

— НЕБЕЗПЕКА МИНУЛА! ПОВТОРЮЮ, НЕБЕЗПЕКА МИНУЛА! МЕДСЕСТРИ, САНІТАРИ й ЛІКАРІ, БУДЬ ЛАСКА, ПРОВЕДІТЬ СВОЇХ ПАЦІЄНТІВ ДО ЇХНІХ ПАЛАТ.

Молодий містер Еванс бачить, що на підборідді Венделла з’являється пурпурний синець. Венделл бачить пурпурний синець на скроні молодого містера Еванса.

— Сойєр? — запитує молодий містер Еванс.

— Сойєр, — підтверджує Венделл.

— Клятий виродок ударив мене, — жаліється молодий містер Еванс.