ОСТАННЄ ПОСИЛАННЯ З ГАННОВЕРА: «ВИ НЕ МОЖЕТЕ МЕНЕ ВБИТИ, Я БУДУ СЕРЕД ВАС ВІЧНО». Нью-Йорк Ворд.

Венделлу Ґріну сподобалося б, чи не так?

Їх більше. Господи, спаси нас, набагато більше. Тут навіть Джеффрі Дахмер заявляє: «Я ХОТІВ ЗОМБІ».

Фігура на дивані починає стогнати і ворушитись.

— Стаф-фай, Берні! — Це, здається, надходить з повітря, а не з його губ, хоча вони в нього й ворушаться, неначе він другорядний черевомовець.

Берні стогне. Повертає голову ліворуч.

— Ні… мені треба поспати. Все… болить.

Він повертає голову праворуч, підтверджуючи заперечення, і містер Маншан говорить знову.

— Стаф-фай, фони йтуть. Ти маєш гухатись, шоб пегевести хлопшика.

Голова перекочується в інший бік. Сонний Берні думає, що містер Маншан досі в його голові, він забув, що в Чорному Домі все по-іншому. Дурненький Берні, тепер він майже ні на що не придатний! Але це ще не кінець.

— Не можу… облиште мене… болить живіт… сліпий… клятий сліпий поранив мене в живіт…

Але він повертає голову в інший бік, і голос знову говорить поруч із правим вухом Берні. Він відмахується, не бажаючи прокидатися, його обличчя виражає страшенний біль. Сліпий поранив його набагато гірше, ніж йому спочатку здавалося. Берні наполегливо стверджує, що хлопчик захований у безпечному місці, що вони ніколи його не знайдуть, навіть якщо зможуть дістатися до Чорного Дому. Що вони загубляться в цій незвіданій глибині кімнат і передпокоїв, і йому цікаво дізнатися, чи вони збожеволіють перед тим, як померти. Проте містер Маншан знає, що один із них відрізняється від будь-кого іншого, хто траплявся в цих місцях. Джек Сойєр знайомий з безмежністю, і в цьому полягає проблема. Хлопчика треба вивести через запасний вхід до Кінцевого світу, заховати в затінку величезної печі Дін-та. Маншан каже Берні, що він зможе зробити з хлопчиком все, що захоче, перш ніж віддасть його аббала, але не тут. Тут надто небезпечно. Вибач.