Тоді лишається Варіант Третій: вийти з автомобіля…

Саме тоді чоловік зі зброєю сказав:

— Давайте, Джо чекає.

Бокові двері фургона почали від’їжджати убік. Сидячи в машині, тримаючи руки на кермі, Майя відчувала, як серце б’ється об її ребра. Двері фургона зупинилися на півдорозі. Майя скосила туди очі, але всередині нічого не було видно. Вона повернулася до чоловіка з пістолетом.

— Джо?.. — спитала вона.

— Так, — мовив чоловік, і його голос раптово пом’якшав. — Ходімо. Ви ж хочете його побачити?

Майя вперше подивилася йому в обличчя. Тоді глянула на іншого. У нього в руках пістолета не було.

«Варіант Третій…»

Майя заплакала.

— Місіс Буркетт?

Крізь сльози вона промовила:

— Джо?

— Так, — чоловік говорив дедалі наполегливіше. — Відчиніть двері, місіс Буркетт.

Досі плачучи, Майя намацала кнопку. Натиснула на неї й потягнула за ручку дверей. Чоловік відступив, щоб вона змогла вийти. Він досі цілився в неї. Майя майже випала з автомобіля. Стрілець цілився їй у руку, але Майя в сльозах похитала головою й промовила:

— Нема потреби.

Він випрямився й рушив до фургона. Стрілець відпустив її. І це сказало Майї все.

Двері фургона прочинилися трохи більше.

«Четверо чоловіків», — підрахувала Майя. Водій, той, хто відчиняв двері, тип на пасажирському сидінні, стрілець.

У міру наближення до фургона нею закерували її навички, усі ті години, проведені на симуляторі та стрільбищі. Вона відчувала дивний спокій, момент практично дзену, відчуття, яке виникає в оці буревію. Зараз повинно щось статися, і, у будь-якому разі, вийде вона з цього живою чи мертвою, жінка збиралася діяти активно. Вона не контролювала свою власну долю — це безглузда думка. Але якщо ти тренований і готовий, то можеш діяти зі своєрідною заспокійливою впевненістю.