Він скинув сорочку. Заткнув умивальницю корком. Затамував подих і ще раз глянув на себе в люстро, як ото дивляться на найгіршого ворога. Потім відхилив голову назад і щосили вгатив носом об край раковини.

В очах потьмарилося. Увіччю сяйнули іскри. Він повалився навколішки, та відразу підвівся і змусив себе розтулити повіки. Перше, що він угледів, була залита кров’ю раковина. Він зиркнув у люстро і побачив, що розбив собі носа. Страшенний біль розпливався під черепом, просягаючи в кожен куточок мозку. Усе довкола гойдалося. Йому довелося ухопитися за умивальницю, щоб не зомліти.

Тремтячою рукою він понишпорив на дні кривавої калюжі. Нічогісінько. Він узяв указівним і великим пальцем за свою носову перегородку і помалу посіпав її в різні боки, потужно видихаючи повітря, наче хотів висякатися.

З носа ринула кров, це все, чого він добився.

Він зібрався на силі й знову вгатив переніссям край умивальниці. Біль прошив його мізки. Він насилу втримався на ногах, та подивитися в люстро вже не здужав — йому було страшно. Із очей котилися сльози. Перебуваючи в напівпритомному стані, він узявся пальцями за носа, поторсав його і обережно видихнув повітря. Нічого.

Ще один удар об умивальницю. І ще обмацування. Марно. І знов удар. Він відчував пальцями розтрощені кістки та хрящі. Усе дарма.

П’ятої спроби не було.

Він зомлів і повалився додолу.

Отямившись, відчув, що приклеївся закривавленою щокою до лінолеуму. Гострого болю не було. У голові дудоніло, а перед очима пливли темні плями. Він звівся на ліктя. Певне, замість носа у нього страшенна рана. Простягнувши другу руку, він ухопився за крана і заглянув у люстро.

Усе довкруги було залите кров’ю. У крові було і дзеркало, і стіни. В умивальниці стояла калюжа крові. Терорист-смертник, подумав він собі. Із бомбою, що вибухнула в його руках. Він насилу набрався мужності, щоб знову глянути в люстро. Хоч як це дивно, обличчя не дуже було покалічене. Тільки ніс був мов буряк і перехнябився набік. З рани стирчала кістка, що простромила шкіру.

Може, через ту дірку виліз імплантат?

Погамувавши нудоту, він застромив руку в криваву рідину на дні умивальниці. Помацав там і знайшов-таки те, що шукав. Із пальців спливали краплини крові, та він тримав її в руках. То була капсула, що скидалася на довгасту кулю сантиметрів зо два завдовжки. Він підставив її під струмінь води. Вона виявилася хромованою опукою без жодного шва чи з’єднання. Лікар казав щось про кремній, та Нарцис у цьому нічого не тямив. Зрозуміло було одне: хоч що був той предмет, вигляд він мав супермодерний, певне, вийшов з-під преса. Чергове диво мікроелектроніки. Якщо це і справді мікропомпа, то куди ж надходить речовина?