Умостився зручніш у фотелі й запитав:
— Кави?
— Ні.
— То я слухаю.
Вона геть-чисто все розповіла йому. Убивства волоцюг. Мінотавра в Бордо. Ікара в Марселі. Переслідування Матіаса Фрера, який був також Віктором Янушем і Нарцисом. Психічна патологія в головного підозрюваного, що виражається в дисоціативній утечі. Його намагання самостійно розслідувати вбивства, хоч найліпше для нього було б покинути Францію. Це можна тлумачити як доказ його невинності або чергову втрату пам’яті. А може, і того, й іншого заразом.
Анаїс говорила десь із півгодини. У роті аж пересохло.
— Води мені дасте? — запитала вона врешті.
Соліна відчинив шухляду і поставив перед нею плящину «Евіану».
— Що йому потрібно було на вулиці Монталамбер?
Анаїс жадібно цмулила воду.
— В одному зі своїх життів, — нарешті відказала вона, — Фрер був мистцем. Звався Нарцисом. І потерпав од психічної недуги. Лікувався у приватному закладі. Вілла Корто розташована біля Ніцци.
Вона недарма згадала ту віллу. Хотілося побачити, як відреагує на те Соліна. Та він і оком не моргнув. Певне, нічогісінько не чув про різанину, що там сталася нещодавно. Вона вирішила, що не буде зупинятися на цьому епізоді. Ніхто не знав, що вона там побувала, тільки Кроньє.
— Писав Нарцис лише автопортрети. Фрер здогадався, що під ними криються інші зображення. Всі його роботи продала одна паризька галерея. Він приїхав до Парижа і роздобув списка покупців. І почав збирати свої полотна, щоб просвітити їх рентґеном. А як же ж іще відкрити таємницю картин?
— Щодо покупців. Цей той список, що його ви передали Рібуа?
— Рібуа?
— Нашому здорованеві.
— Авжеж. Нарцис дістав одного автопортрета в колекціонера із Шістнадцятого округу, другого вициганив на вулиці Монталамбер. Потім подався до медичного центру і попросив просканувати полотна рентґеном. Знімки ви допіру мені показували.
Соліна взяв одного знімка й, обернувшись до вікна, почав розглядати його на світло. Окуляри він посунув на носа і скидався тепер на лікаря, що міркує над діагнозом.
— Це вбивство з тієї ж таки міфологічної серії? — спитався він, поклавши знімка на столі.
— Авжеж.