Усеньке життя йому щастило утримувати цю загрозу на відстані. Усе життя він не дозволяв злу вирватися назовні. Ось чим пояснювався тривожний вираз на його світлинах. Можливо, малий Франсуа боявся інших людей. Та передовсім він боявся самого себе. Тим-то і пішов він у психіатрію. Написав докторську дисертацію про близнюків. Вивчав синдром множинної особистості, шизофренію…

Досліджуючи чужі психічні розлади, він приборкував своє божевілля. Іронія полягала в тому, що ця пристрасть довела його до витоків зла. Він спостерігав Крістіана Мйоссана, Патріка Серена, Марка Казарак’яна. І провадив розслідування. Він промикнувся у мережу «Мотрійки». Став одним із піддослідних. «Пасажиром без багажу».

Та не тільки.

Препарат «Метиса» розбудив чорного близнюка. Під його впливом упала заслона, яку спорудив Кубела цій лихій силі. Клятий двійник оволодів його душею.

Ото він і був убивця з Олімпу. Якимось чином його примарний брат провадив реальне життя у глибинах його свідомості. Але як це Кубела обертався кимось іншим і нічого про те не пам’ятав? Невже він хтось на кшталт доктора Джекіла і пана Гайда?

Він звів голову і побачив, що плаче, сидячи долі під дашком якогось під’їзду і притискаючи коліна до грудей. Крізь ті сльози проривався регіт.

Він утямив очевидність свого становища.

Щоб убити міфологічного вбивцю, треба було вбити самого себе.

— Саша зізналася.

Анаїс не відразу втямила, про кого річ.

— Саша?

— Власниця сторінки для знайомств.

— Гаразд. І що ми маємо?

— Та небагато. Вона сама не розуміє, що там коїться. Казала, що члени клубу якось загадково зникають.

— Жінки?

— Жінки. І чоловіки. Хто завгодно. Вона геть заплуталася і не хоче дивитися правді у вічі. Її клуб на межі краху. Корабель іде на дно, а вона знай стоїть біля штурвала.

Вісімнадцята година.

Вона дійшла до дванадцятого імені. Такими темпами, може, встигне перевірити список до півночі. Коли їй зателефонував Соліна, вона їхала кільцевим бульваром, прямуючи до північного виїзду зі столиці.