— Вульфе! Зупинись!

Засліплений гнівом, він її навіть не почув. Вульф дивився на Массе, в очах якого повільно згасало життя. Це вже був не самозахист, а страта.

— Досить!

Почулося різке клацання, і Бакстер підняла пістолет, прицілюючись йому у груди. Вульф недовірливо витріщився на неї, а потім глянув на закривавлене тіло попереду себе так, неначе бачив її вперше.

— Я сказала — досить.

Розділ 37

Розділ 37

Понеділок, 14 липня, 2014 [12.12]

Бакстер знала, що була на межі життя і смерті. Її шкіра на дотик була холодною та липкою, а з кожною хвилиною її починало нудити дедалі більше. Їй вдалося схилитися на трибуну для свідків і тримати Вульфа на прицілі. Бакстер була не впевнена, що може вірити хоч у щось із того, що знала раніше. Коли Вульф відійшов від Массе, то витріщився на скаліченого чоловіка біля своїх ніг, так був вражений своєю жорстокістю.

Бакстер бачила, що Массе непритомний, але живий. Із того місця, де вона сиділа, їй було видно, як піднімаються та опускаються його груди з кожним подихом повітря крізь його розтрощене обличчя, і чула, як кров забруднює його важке дихання. Хоча він і заслужив такі страждання, усе ж було неможливо не поспівчувати понівеченому тілу, яке лежало обличчям до підлоги судової зали.

Добре, що все закінчилося до того, як Вульф прикінчив його.

Неподалік почулися крики, вирвавши Вульфа з оціпеніння. Він рвонувся до Бакстер.

— Не чіпай мене! — закричала вона.

Здавалося, вона боялася його, і він бачив, що вона тримає палець на спусковому гачку.

Вульф підняв руки так високо, як тільки міг.

— Я можу допомогти, — сказав він, здивований її реакцією.

— Не підходь.

Вульф зрозумів, що його рукава просякнуті темно-червоною кров’ю.

— Ти боїшся мене? — його голос обірвався, коли він запитав.