Еліс штурхнула Нейта —
— Треба копнути глибше, але я й так певен, що вона — це і є наш хлопець, — сказав Бенфорд. Глянув на Нейта: — Поїдемо до Нью-Лондона й подивимось, що там і як.
Заправка до салату від Cофі
Змішати чавлений часник, кріп, сушене орегано, перемелені стручки сушеного перцю, діжонську гірчицю, цукор, сіль, перець, натертий сир пармезан з однією частиною бальзамічного соусу та трьома частинами оливкової олії сорту каламата й перемішати до стану емульсії.
29
Аллан Пінкертон (1819-1884) — засновник першого американського детективного агентства.
25
25
Попри чудесну літню погоду, Нью-Лондон був тьмяний і понурий, часи його комерційної й культурної слави минули (вони завершились у 1860-ті, коли зник китобійний флот). Колись жвавий порт на Темзі, що в часи Другої світової війни бачив потрійні ряди сірих корпусів, цілий ліс щогл, антен і димарів, які м’яко колихалися на хвилях, нині перетворився на водний місячний пейзаж перекошених, обляпаних нафтою пірсів та іржавих складів з проваленими дахами. Дво- і триповерхові обшиті вагонкою будинки, здебільшого на дві родини, вкривали пагорби над річкою. Чорні, вкриті руберойдом дахи — на відстані двох витягнутих рук, між балконами других поверхів висіли натягнуті мотузки для одягу. Дротяні огорожі по пояс і хиткі ворота, поїдені солоним повітрям, позначали межі крихітних передніх дворів і зарослих бур’янами задвірків.
На тому боці річки, у Ґротоні, на кілька миль уздовж берега розтягнулася верф «Ілектрік боут» — ціле місто кранів, стовпів пари і склепінчастих дахів заводів. Ледь видима з того боку масивного плавучого сухого доку, що виходив на море, розмірами з круїзний корабель, захована від російських супутників-шпигунів, стояла високо поставлена на блоках величезна матово-чорна атомна субмарина, формою схожа на сигару, із загорнутим у важкий пластик семилопатним гвинтом.
Нейт не знав, чого чекати. Туди вони прибули потягом — Бенфорд не вмів кермувати — і зараз стояли на платформі, як два болгарські свинопаси, що приїхали до Софії на вихідні, а не мисливці на крота, що розшукують підготовленого центром агента. Йому було не до кінця зрозуміло, чи то Бенфорд такий ощадливий, божевільний, а чи просто задля конспірації наполіг, щоб вони разом поселилися в баштовій кімнаті в готелі «Королева Єлизавета» — нічліжці в скрипучій вікторіанській халупі на лісистому пагорбі. І постійне ходіння на оглядини, як він називав це, — п’ять, шість, дванадцять годин на день, під час яких цей балакучий головатий какаду торочив Нейтові про ОГПУ, НКВД та Кембриджську п’ятірку, прямо як той підручник з історії Холодної війни.