— Я хочу, щоб ти сплюндрував свої правила… зі мною… не з твоїм агентом, а зі мною, — сказала Домініка. — Я хочу, щоб ти сплюндрував мене.

Шлейка її ліфчика зашурхотіла, коли вона розстебнула його. Вона повалилася на ліжко, перевернулась на живіт і затягнула на себе Нейта, важкого і розгарячілого, він припав губами до її шиї, переплівши свої пальці з її. Вона міцно тримала його за руки. Він совався, вона дражнила його, тож він затиснув її стегна ногами, і її дихання почастішало. Вона простогнала: «Trahni menya», — і простягнула руку, щоб торкнутися його, поки він шепотів їй у вухо:

— Скільки правил ти змусиш мене порушити?

Вона повернула голову до нього, без слів, щоб подивитися, чи він часом не дражнить її.

— Мені порушити п’ять настанов, десять?

Він не відняв губ від її вуха й почав повільно рахувати до десяти, підставляючи цифри під ритм своїх стегон:

— Odin… dva… tri…

Вона тремтіла, але вже з іншою частотою.

— Chetirye… pyat… shest…

Вона розкинула руки, загрібаючи ними ковдру.

— Syem… vosyem… dyevyat…

Пальці як кігті, вона намотала ковдру на зап’ястя.

— Desyat, десять, — сказав Нейт, відриваючись від її спини, все ще поєднаний із нею, підносячись над її блискучою спиною, зненацька ніжна лінія її спини і сідниць вигнулась, і вона зарилася обличчям у матрац, переводячи подих.

Кімнатою повзла смужка місячного світла, й вони дивилися на неї, лежачи одне біля одного. Нейт нахилився до неї, взяв її за підборіддя і поцілував у губи. Вона ніжно відвела його руку.