Нейту ж згадувати про них було важче. Він переспав зі своїм агентом, наразив на ризик свою кар’єру, її безпеку, неабияк схибив. Форсайт і Ґейбл, люди, яких він поважав, попере­джали його, одначе він все одно ще раз покохався з нею в Римі, не в змозі спинитися, доки трансцендентальний Бенфорд сидів у сусідній кімнаті. Якась частинка його померла, коли її відкликали до Москви, і він винуватив себе за все те, що їй довелось пережити. А зараз вони повинні виконувати місію, а на її верхній губі осіла краплинка роси, і йому захотілося простягнути руку і торкнутися до неї.

Домініка бачила це з усією ясністю синестета. Вона стояла на відстані від нього, не подаючи руки, розглядаючи його очі й пурпурове світіння у повітрі навколо його голови. Вона знала, що він хоче бачити її своїм кадром, своїм джерелом, своїм агентом, та між ними було щось більше. Він не ворухнувся, тож вона вирішила поводитися професійно. Вони ще секунду постояли в розсипчастому світлі, відтак Домініка сказала: «Ходімо?» — і послідувала за ним, коли він повернувся й рушив вулицею.

Вони попетляли вузькими провулками до самого серця Плаки, звертаючи спершу ліворуч, потім праворуч, слідуючи на взір безцільним маршрутом, який би змусив будь-який хвіст заплутатись серед лабіринту пасажів, двориків і невеличких відкритих площ, оточених крамницями. З магазинів линула музика, двері були завішені грудкуватими мотузками з нанизаних одна на одну жовтих губок, у повітрі плинув гострий дух фіміаму і сандалового дерева. Нейт автоматично кинув кілька побіжних поглядів через плече Домініки, вона плавно глянула йому за вухо, перевіряючи інший бік вулиці. Він зустрівся з нею поглядом, і вона легенько похитала головою. «Нічого не вид­но». Він кивнув на знак згоди.

Коли згустились сутінки, вони поволі обійшли довкруг площі Філомусон, оточеної кріслами, тентами і парасолями, а вгорі перехрещеної гірляндами на дротах. У кухнях ресторанів дзенькотів посуд. Нейт провів Домініку за ріг, до вицвілих зелених дверей у стіні. На маленькій вивісці біля них значилося «TAVERNA XINOS». Вони сіли за кутовим столиком у встеленому гравієм саду і замовили taramo, салат із бурякового бадилля і папуцаку — підсмажений баклажан, начинений фаршем із ягнятини, кориці, помідорів, политий бешамелем і запечений до золотистої скоринки.

Схиливши голови одне до одного, вони тихенько обговорювали сценарій, який розіграє Домініка після повернення до Москви. Домовились, що вона доповість Центру, ніби звабила його, і на секунду він відвів погляд. Вона повідомить, що він почав говорити про свою роботу, кмітливий горобчик обкрутив свою мішень. Вони мають два дні на створення легенди, треба триматися подалі від готелю, пильнувати, чи за ними нема спостереження. З резиденцією не буде жодного контакту.