***

У резидентурі в Таллінні, Естонія, молодий начальник поставив свою кавову чашку і виструнчився у кріслі, прочитавши каблограму від Бенфорда, переправлену зі Штабу. Він виглянув з-за рогу і покликав дружину до себе в кабінет; там було лише їх двоє, ця пара працювала в тандемі. Разом вони кілька разів перечитали каблограму. Вона стояла позаду нього, поклавши підборіддя йому на плече і складаючи список того, що треба швиденько організувати: готелі, машини, передавачі, біноклі.

Згідно з інструкціями Бенфорда, начальник мав зателефонувати своєму контакту в KaPo, Kaitsepolitsei, і попросити про термінову зустріч. Надати ескорт у місті? Супровід до Нарви? Спостереження за мостом? Як слід заїхати по яйцях нашим колишнім російським квартирантам? Буде зроблено, сказали в KaPo. Все організуємо.

Бенфорд прилетів до Таллінна з «Венізелосу» на «Люфтганзі» з пересадкою у Темпельгофі. З коротенькою зупинкою в готелі «Schlössle», що в старому місті, Бенфорд потягнув молодого і палкого начальника резидентури на гарячкову проб­ну поїздку до Нарви і назад, аби засікти час. На трасі Е20 за ними послідувала невизначена «лада», яка, втім, зникла з поля зору на під’їзді до Нарви. Росіяни знали, де відбудеться все дійство. На шляху назад до Таллінна Бенфорд зупинився у придорожньому гриль-кафе, щоб подивитися, як на це зреагує «лада». Спостерігачі проїхали ще двісті метрів і зупинилися на узбіччі. Бенфорд запхав у себе обід із варених сосисок, маринованих огірків, оселедця, балтійського салату rosolje, чорного хліба і каламутного темного пива. Сподівався, що головорізи в машині голодні.

Як виявилось, вони заходили до готельного номера Бенфорда і зробили свою роботу дуже вправно. Не торкнулися жодного з маячків, які він лишив для них. На столі було розкидане натрушене волосся, тальк, блокнот лежав акуратно, рівно. Втім до Бенфорда їм було далеко. Начальник талліннської резидентури захоплено дивився, як Бенфорд, послуговуючись лінзою стенгоуп розміром із рисову зернинку, сховану на бе­зелі його годинника, оглянув задню кришку мобільного телефона, залишеного в бічній кишені його валізи. Бенфорд підвів голову, кивнув. Мікроскопічні позначки на кришці показували, що її рухали. Зняли і, певно, викачали нікому не потрібні дані.

Підготовка йшла повним ходом. Директору відділу СВР у Ленінградській області по секретній лінії зателефонували з Ясенєва. Його лише поінформували про обмін. Наказали організувати і вислати команду, яка супроводжуватиме в’язня, а після того супроводжувати «важливу персону» від мосту через Нарву до Івангорода і далі до Санкт-Петербурга, зробивши все в найкоротший термін.