Светлый фон

Огірковий салат із готелю «Брістоль»

Почистити огірки, розрізати повздовж, вирізати насіння і нарізати тонкими скибками. Подрібнити червону цибулину й один перець чилі. Перемішати в мисці з яблучним оцтом, сіллю, перцем, цукром, кропом і збризнути кунжутною олією. Подавати охолодженим.

40

40

 

Бенфорд, Форсайт і Ґейбл перебували в афінській резидентурі. Сиділи всі з одного боку пошкрябаного столу для переговорів у звуконепроникній кімнаті — тридцятифутовій коробці з люциту на люцитових підставках всередині більшої зали, під різким світлом флуоресцентних ламп, вмонтованих у стелю коробки. Їхні чашки з кавою підплавляли поверхню столу, додаючи нові круглі відбитки до численних кружалець на тому столі. Нейт був у лазареті, трохи далі по коридору, у нього порозходились деякі шви.

— Оце здійметься буча, якщо ДІВА відмовиться повертатися, — сказав Ґейбл. — Росіяни так психуватимуть, що ще, дивись, пристрелять МАРБЛа спересердя.

Бенфорд поставив на стіл портфель, розстібнув лямки. Повернувся до Ґейбла.

— Ти, мабуть, дуже зрадієш, почувши, що тебе щойно обрали переконати ДІВУ не залишатися тут, а повертатися додому і продовжувати роботу, — сказав Бенфорд. — Тебе вона поважає найбільше після нашої молодої суперзірки з лазарета. Ти єдиний, кого вона називає, як його там, братвурстом?39

Bratok, — сказав Ґейбл. — Це означає «брат».

Bratok

— Ясно. Ну що ж, братіку, в мені вона бачить зрадника, як її особисто, так і всього ЦРУ. Задля користі операції Неша не можна підпускати надто близько; до того ж через небажаний фізичний контакт між ними тепер маємо страшенний голов­ний біль.

Він поглянув на Форсайта, а відтак неоднозначно на Ґейбла.

— Саме тому я й довіряю цю нескінченно делікатну частину операції тобі, — сказав Бенфорд. — Bratok, зроби так, щоб ДІВА погодилась.

Bratok

Бенфорд відкрив портфель і перевернув його догори дригом. На стіл висипались папери і глянсуваті чорно-білі фотографії. Форсайт упорядкував їх і оглянув кожну по черзі, відтак передав Ґейблу. На світлинах було зображено сільську річку, спокійну й повільну, спінену біля загати, а над нею — автомобільний міст на дві смуги на бетонних підпорах і з вигнутими ліхтарями уздовж поручнів. З обох боків — по фортеці, одна з квадратною вежею, інша — зубчаста і присадкувата. Уздовж річки — грубо збиті хатинки, а здаля — закопчені багатоквартирні будинки на тлі сірого неба. На мосту стоїть черга вкритих брезентом самоскидів.

— Міст через річку Нарва, — сказав Бенфорд, показуючи на одну з фотографій. — Праворуч Росія. Ліворуч Захід, якщо можна так сказати про Естонію.