Він перевернув ще одну фотографію.

— Командний пункт. На цьому переході тихо, здебільшого самі вантажівки, рухаються дуже повільно. Петербург за сто тридцять кілометрів на північ.

Бенфорд постукав пальцем по фото.

— Отут вона й перейде.

— Для чого робити так? — спитав Ґейбл. — Греки можуть влаштувати їй ескорт до аеропорту й посадити на літак. За три години вона вже буде вдома.

Бенфорд роздивився одну з фотографій, тоді нарешті відповів:

— Послуговуючись однією з недолугих картярських метафор Форсайта, ми відігралися, більш-менш. З одного боку, завдяки МАРБЛу ми нейтралізували крота у Вашингтоні. З іншого — зазнали непопраної втрати МАРБЛа. Натомість ДІВА, сподіваюся, значно покращила свої позиції. Я міг би ще додати, — сказав він, відсьорбуючи кави, — нам неабияк пощастило, що ДІВА з Нешем вирвалися зі смертельної хватки того спецназівського вбивці.

— Як на мене, єдиним незадовільним аспектом усього цього діла є ціна, яку заплатив безстрашний старигань. Я намагався вмовити його продовжувати працювати, як і раніше, не квапитись, та його не перепреш. Він відчув, що йому лишилось мало часу.

Бенфорд подивився довкола столу, потім знову став ритися серед фотографій.

— Я не дам цьому ось так просто скінчитися, — сказав Бенфорд, злегка плескаючи по портфелю на столі. — Тому й хочу порушити одне нагальне питання.

— Яке питання? — спитав Форсайт.

— МАРБЛ. Я маю намір повернути його. Він заслужив гідну пенсію, — сказав Бенфорд.

У камері запала тиша. Єдиним звуком там залишилось шелестіння повітря, що надходило через вентиляцію.

Ґейбл похитав головою.

— З його теперішнього статусу багато не витиснеш. Його заарештували як західного шпигуна, — сказав він. — У Лефортові немає програми звільнення з-під варти.

Форсайт нічого не сказав; він бачив, до чого все йде.

— А я вважаю, що Центр із великою радістю обміняє МАРБЛа, — сказав Бенфорд.

— Обміняє? — сказав Ґейбл. — І кого ж ти пропонуєш віддати їм?

— ДІВУ. Вона їм потрібна аж настільки, що вони відпустять МАРБЛа. За Сталіна чи Андропова такого б ніколи не сталося, проте це нова Росія. Путін переймається своїм іміджем, як удома, так і за кордоном. А ДІВА знає таємницю — кілька таємниць, — які принесуть йому багато мороки вдома.

— Росіяни нізащо не погодяться, — сказав Ґейбл. — Вони ніколи не відпустять МАРБЛа. Навпаки, радше кинуться шукати нових зрадників, аби не втратити обличчя, не дати слабину.