Силует Домініки ставав дедалі чіткішим із кожним кроком, який вона робила через кружки слабкого світла на дорозі. Вони з самотньою фігурою, що прямувала з іншого боку, вже майже порівнялися одне з одним.

— Вони з МАРБЛом вже на середині, — тихо сказав Ґейбл.

Рупор щось гавкнув, і обидві фігури спинились. Два силуети стояли один біля одного посеред мосту, у світлі одного з ліхтарів, між ними клубочився туман, огортаючи їх. Домініка дивилася прямо перед собою, гордовито, зневажливо. Вона не повертала голови, та все одно відчувала його величну пурпурову присутність, вона відчувала його востаннє. МАРБЛ поглянув на Домініку, його сиве волосся підсвічувалось світлом ліхтаря, зняв із себе пальто і простягнув їй — така собі пропозиція від одного обміняного шпигуна іншому. Домініка взяла пальто і кинула на мокрий через туман асфальт. Достоту як на те і сподівався МАРБЛ. У десятку біноклів зблиснуло світло.

МАРБЛ подивився перед собою, оглядаючи світло вулиць Нарви, обриси головної вежі замку, миготіння зірки у західному небі, фари машин і силуети людей із дальнього краю мосту. Коли з обох боків ще раз мигнуло світло, він рушив далі. Чув, як позаду нього віддаляються кроки Домініки. Відчув легкість у тілі, і хоч біль у ньому й лишився, кудись поділася порожнеча в грудях. У голові проясніло, і він зосередився, щоб не почати йти надто швидко, він до останнього показуватиме їм, як має закінчувати професіонал. Коли він наблизився, силуети перетворилися на обличчя, знайомі обличчя. Важливіше йому було побачити друзів, аніж опинитися на волі. Бенфорд. Натаніель. Обмін шпигунами. Він мало не засміявся.

Куля з патрона 9 × 39 мм, випущена з Людмилиної гвинтівки, пройшла крізь МАРБЛову шию, розітнувши сонну артерію, й вийшла через правий грудний м’яз під пахвою. Цуканова, цілячи в голову, опустила дуло трохи занизько, а холодне нічне повітря вплинуло на траєкторію дозвукової кулі СП-5. Ще до того, як МАРБЛові ноги встигли підкоситися, вона вже прямувала своїм відхідним маршрутом уздовж південного муру фортеці. Росіяни на тому боці мосту навіть не підозрювали про те, що сталося.

Бенфорд спіймав його, та МАРБЛове мертве тіло вислизнуло з його рук, і старий повалився на мокрий асфальт. Нейт сів на землю і поклав МАРБЛову голову собі на коліна, однак старий шпигун уже не рухався, хтось клацнув вимикачем, і його не стало, очі заплющились, обличчя на подив умиротворене. Бенфорд поглянув на свої руки, червоні від крові Корчного.

Спецпризначенці KaPo зняли свої «галіли» і націлились, та Ґейбл заволав «Стоп!» і махнув опустити зброю. По той бік мосту на якусь мить озирнулась Домініка — почула крик Ґейбла, — та її засліпило світло прожектора. Вона помітила темну купу фігур навколо чорної маси на землі й зрозуміла, що сталося.