Дві машини повільно під’їхали до вантажівок, що перекривали дорогу біля мосту, і троє чоловіків вийшли, двоє притримували меншого з обох боків. Вони пройшли між вантажівками і стали тихо, нерухомо, дивлячись перед собою на неясні фігури з того боку. Прикордонники познімали свої гвинтівки, ввімкнулися прожектори на вантажівках, заливши світлом російський бік мосту. Поруччя і стовпи ліхтарів кинули на дорогу навскісні тіні. За вікном митного пункту виднілися півдесятка крихітних червоних вогників. Ленінградські хлопці курили, спостерігали, не розмовляли.

***

Вони вийшли з мікроавтобуса і стали попереду, навпроти росіян. Ті увімкнули прожектори, і Бенфорд віддав сигнал джипу KaPo увімкнути фари і свій єдиний прожектор. Тепер російський бік зник за стіною яскравого світла, повз яку валував туман.

— Ми проведемо тебе до початку мосту, — сказав Ґейбл, міцно стиснувши лікоть Домініки.

Підійшов Бенфорд і став з іншого боку від неї, взявшись за іншу руку трохи вище ліктя. З буса вийшов Нейт і став позаду. Ґейбл із Бенфордом рушили.

— Стривайте, — сказала Домініка, нахилилася до Нейта і дала йому ляпаса.

— Ай молодчинка, — сказав Ґейбл.

Спецпризначенці в джипі KaPo заштурхали один одного.

Домініка з Нейтом на якусь мить поглянули одне на одного, ніби в цьому затягнутому туманом світі більше нікого не існувало, й затим Домініка прошепотіла:

— Poka, до зустрічі.

А потім вирівнялась і потягнула за собою Ґейбла з Бен­фордом.

— Ходімо, — сказала вона.

— Тихше, крихітко, — кутиком рота промовив Ґейбл.

Вони з Бенфордом повели Домініку, тримаючи попід руки, ніби охоронці у в’язниці. Вона стиснула кулаки, опираючись тиску. Вони дійшли до початку мосту і зупинилися там, споглядаючи, як клубочиться туман. З дальнього краю мосту завиднілися фари машин, що наближалися, деталі розгледіти неможливо, почалось якесь пожвавлення, по котрому на тому боці з’явилися силуети трьох чоловіків, середній був низенького зросту. Один із прожекторів мигнув раз, і Бенфорд подав сигнал своїм спецпризначенцям зробити так само. Світло від прожектора KaPo зблиснуло в десятку спрямованих на них біноклів.

— Зупинися, дійшовши до середини, — сказав Ґейбл.

Домініка зневажливо висмикнула свої руки з їх опіки, сказавши «Yob tvoyu mat’», поправила пальто і ступила на міст. Злегка накульгуючи, вона рушила в туман, рівно тримаючи голову, згинаючи ноги балерини, розправивши плечі. Низенька фігура з іншого боку мосту також зрушила з місця.

— Що вона сказала? — спитав Бенфорд.

— Прозвучало це доволі грубо, — сказав Ґейбл.