— Зрозуміло, — дещо нервово відгукнулася ведуча, — проте якщо хтось виявив, що людей прислали в капсулі з космосу, це означає, що ми у всесвіті не самі… Але також значно більш неймовірну річ…

— Так? — Доктор Беннетт уперше за весь ефір усміхнувся.

— Це означає, що прислали їх… такі, як ми… люди!

— Так, я спочатку дійшов такого самого висновку, — сказав учений і замовк. — Але Едмонд мене виправив. Він указав мені на помилку.

Ведучу це вибило з рівноваги.

— Отже, Едмонд вважав, що «насіння» прислали не люди? Як же таке можливо, якщо то був, так би мовити, «рецепт» поширення людей?

— Люди ще «недопечені», — відказав науковець, — говорячи словами Едмонда.

— Перепрошую, що це означає?

— Едмонд стверджував: якщо ця теорія щодо капсул правдива, то «рецепт» поки що виконано не до кінця — люди не є «остаточним продуктом», ми перехідний вид, який еволюціонує до чогось іншого… інакшого.

Ведуча CNN була здивована.

— Розвинена форма життя, стверджував Едмонд, не надсилала б «рецепту» власне людей — так само як не надсилала б «рецепту» шимпанзе! — засміявся науковець. — Власне, Едмонд звинуватив мене в таємному християнстві, жартуючи, що тільки релігійній людині може спасти на думку вважати людину центром усесвіту — що інопланетяни відправили космопоштою повністю сформовані ДНК «Адама і Єви».

— Що ж, докторе, — промовила ведуча, якій, вочевидь, не надто подобався напрямок, у якому розгорнулося обговорення. — Скільки нового ми дізналися від вас! Дякую за цю бесіду, за те, що приділили нам час!

Матеріал скінчився, й Амбра одразу звернулася до Ленґдона.

— Роберте, якщо Едмонд знайшов доказ, що люди — це чужопланетний вид, який перебуває в процесі еволюції, то виникає серйозніше питання — а ким саме ми маємо стати?

— Так, — погодився Ленґдон. — На мою думку, Едмонд саме це і сформулював дещо іншими словами: «Куди ми прямуємо?»

Амбра була вражена: коло думки замкнулося.

— Це ж друге питання з презентації Едмонда!

— Власне. Звідки ми? Куди ми прямуємо? Схоже, представник NASA вважає, що Едмонд подивився в небеса — і знайшов обидві відповіді.

— А ти як гадаєш, Роберте? Чи це відкрив Едмонд?

Ленґдон відчув, що морщить чоло: він зважував можливості. Теорія, яку виклав доктор Беннетт, хоча й цікава, але занадто загальна й потойбічна для гострого розуму Едмонда Кірша. «Едмонд любив, коли все просто, ясно й технічно. Він же комп’ютерник».