А головне, Ленґдон не міг уявити, яким чином Едмонд міг би довести таку теорію. Він розкопав давню капсулу з генним матеріалом? Виявив сигнал з глибини космосу? В обох випадках відкриття було б моментальним, а Едмонд до свого йшов довго.

«Едмонд стверджував, що працював не один місяць».

— Звісно, я не знаю, — сказав Ленґдон Амбрі, — але нутром чую: відкриття Едмонда не пов’язане з позаземним життям. Я певний, що він відкрив щось геть інакше.

Амбра спочатку була здивована. Потім заінтриговано промовила:

— Гадаю, є лише один спосіб дізнатись… — і показала у вікно.

Перед ними сяяли підсвічені шпилі базиліки Саграда Фамілія.

Розділ 64

Розділ 64

Єпископ Вальдеспіно знову нишком поглянув на Хуліана, який відсутньо дивився у вікно «опеля», що мчав трасою M-505.

«Про що ж він думає?» — гадав Вальдеспіно.

Принц уже майже півгодини мовчав, практично не ворушився, хіба що вряди-годи рефлекторно хапався за кишеню, перевіряючи, чи там телефон, — але згадував, що замкнув його в сейфі.

«Треба ще трохи потримати його в невіданні», — думав Вальдеспіно.

На передньому сидінні паламар і далі вів машину в бік резиденції принца, хоча незабаром Вальдеспіно мав сказати йому, що їдуть вони зовсім не туди.

Хуліан раптом відвернувся від вікна й торкнув водія за плече.

— Увімкніть, будь ласка, радіо, — попрохав він. — Хочу новини послухати.

Не встиг молодий чоловік виконати це прохання, як Вальдеспіно нахилився вперед і поклав руку йому на плече.

— Але все ж посидьмо спокійно!

Хуліан розвернувся до єпископа, незадоволений тим, що той перехопив ініціативу.

— Вибачте, будь ласка, — одразу перепросив Вальдеспіно, помітивши, як зростає недовіра в очах принца. — Уже пізно. Воно торохтить… Я б волів подумати в тиші.

— Я вже про дещо подумав, — твердо відказав Хуліан, — і я б хотів знати, що робиться в моїй країні! Ми сьогодні ввечері зовсім ізольовані, і в мене виникають сумніви, чи це правильно!