— Вона вражає, але й кидає виклик, — відказав професор. — Едмонд сьогодні дав світові привід багато над чим замислитися, Вінстоне. Гадаю, питання в тому, що буде далі.

— Те, що буде далі, залежить від здатності людей позбутися старих вірувань і прийняти нову парадигму, — відказав Вінстон. — Едмонд колись мені зізнався, що, хоч як дивно, мріє не про те, щоб знищити релігію… а про те, щоб створити нову релігію — універсальне вірування, яке б не роз’єднувало, а об’єднувало людей. Він гадав: якщо людей переконати шанувати природний усесвіт і закони фізики, які створили нас, то всі культури будуть ушановувати те саме Створення світу, а не воювати за те, чий давній міф найбільш правильний!

— Це шляхетна мета, — промовив Ленґдон, зрозумівши, що й сам Вільям Блейк написав на ту ж тему працю під назвою «Усі релігії — одне».

Без сумніву, Едмонд її читав.

— Едмонда глибоко засмучувало, — продовжував Вінстон, — що людський розум здатний піднести очевидну вигадку на п’єдестал як божественну істину, що людина заради неї може бути готова вбивати. Він вважав, що універсальна наукова істина може об’єднувати людей і надихати майбутні покоління.

— Це, в принципі, прекрасна думка, — відказав Ленґдон, — але чудес науки не досить для багатьох, щоб похитнути їхню віру. Це ті люди, які вперто стверджують, що вік Землі — десять тисяч років, попри гори наукових доказів протилежного. — Він помовчав. — Хоча я гадаю, що так само науковці відмовляються вірити священним писанням.

— Та ні, це — не те саме, — заперечив Вінстон. — Хоча політкоректною є рівна повага до наукової і релігійної точок зору, ця стратегія небезпечно хибна. Людський розум завжди рухався, відкидаючи застарілу інформацію на користь наукової істини. Так розвивався вид. З точки зору Дарвіна, релігія, яка не зважає на науковий факт і відмовляється змінюватися, — це як риба, котра перебуває у водоймі, що всихає, але відмовляється перестрибнути до великої води, бо не бажає вірити, що світ змінився.

«Вислів у дусі Едмонда», — з тугою за товаришем подумав Ленґдон.

— Ну, якщо сьогоднішній стан справ є показовим, то, гадаю, ця дискусія триватиме ще довго.

Ленґдон замовк і раптом згадав дещо, над чим раніше не замислювався.

— А якщо говорити про майбутнє, Вінстоне, то що буде тепер з вами? Ну… коли Едмонда немає.

— Зі мною? — Вінстон розсміявся своїм химерним сміхом. — Нічого. Едмонд знав, що скоро помре, і все розпланував. За його заповітом, Барселонський суперкомп’ютерний центр успадкує E-Wave. Їм про це буде повідомлено за кілька годин — і вони отримають його.