Голлі озирнулася.

— Світло на витяжці. Воно горіло. Те, що над конфорками. Там є кнопка, — переглядаючи фотографії, Джинні була зацікавлена і схвильована, а тепер вона видавалася переляканою. — Щоб увімкнути світло, на неї треба натиснути. У нього принаймні для цього стало сил.

Голлі на це нічого не сказала. І Ралф теж.

  5

Після сніданку Голлі повернулася до гостьової кімнати — начебто для того, щоб спакувати речі. Ралф мав підозру, що насправді вона дала йому час побути на самоті з дружиною і попрощатися. Так, у голові Голлі Ґібні малися свої таргани, але ця голова аж ніяк не була дурною.

— Рамадж і Єйтс очей з будинку не спускатимуть, — сказав він Джинні. — Вони вдвох узяли собі відгули.

— Заради тебе?

— Мабуть, і заради Террі теж. Їм майже так само, як і мені, прикро щодо того, як усе склалося.

— Ти взяв свого пістолета?

— Поки лежить у мене в сумці. Коли приземлимося, почеплю його на пояс у кобуру. В Алека теж буде. І я хочу, щоб ти дістала свій із сейфа. Тримай його під рукою.

— Ти справді думаєш, що…

— Я не знаю, що думати, тут я з Голлі погоджуюсь. Просто тримай під рукою. І гляди не пристрель поштаря.

— Слухай, може, мені варто поїхати з вами?

— Не певен, що це гарна ідея.

Ралфу не хотілося, щоб вони сьогодні перебували в одному місці, але й не хотілося цього казати і хвилювати дружину ще більше. Їм треба було думати про свого сина, який наразі грав у баскетбол, чи пускав стріли в мішені на тюках сіна, чи плів паски з намистин. Дерек, який був не набагато старший за Френка Пітерсона. Дерек, як і більшість дітлахів, безтурботно покладав, що його батьки безсмертні.

— Мабуть, так, — погодилась вона. — Хтось має бути вдома, якщо Ді зателефонує, правда?

Він кивнув і поцілував дружину.

— Саме про те я й думав.