— На світі більше тайн, ніж вашій вченості хоч би приснилось [217], — озвалась Джинні.

Голлі всміхнулася.

— Мабуть, краще за Шекспіра і не скажеш. Він узагалі багато що краще за всіх сказав.

— Може, він не мав на увазі Гартсфілда й Бабіно, — мовив Ралф. — Може, він намагався примиритися зі своєю… ситуацією.

— Звісно що так, — відказала Голлі. — Із ситуацією, а також з усіма іншими таємницями. І саме це нам треба…

У Голлі цвірінькнув мобільник. Вона дістала із задньої кишені телефон, поглянула на екран і прочитала повідом­лення.

— Це від Алека Пеллі, — сказала вона. — Літак, що його забронював містер Ґолд, буде готовий на дев’яту тридцять. Ви ще хочете здійснити цю подорож, містере Андерсон?

— Аякже. Й оскільки ми вже пов’язані цим, що б воно не було, то краще перейдімо на «ти», — Ралф за два ковтки покінчив із кавою і підвівся. — Джинні, я домовлюся, щоб за будинком наглядали кілька людей у формі, поки мене не буде. Заперечень не маєш?

Джинні закліпала повіками.

— Тільки щоб гарненькі були.

— Спробую дістати Троя Рамаджа і Тома Єйтса. Вони не кінозірки, але саме ця парочка арештовувала Террі Мейтленда на бейсбольному стадіоні. Тож буде справедливо, якщо вони хоч так долучаться до справи.

Голлі сказала:

— Мені треба дещо перевірити, і я б радше зробила це зараз, поки сонце світить не на повну силу. Повернімося до будинку?

  4

На прохання Голлі Ралф опустив на кухні ролети, а Джинні запнула штори у вітальні. Сама Голлі сіла за кухонний стіл із маркерами й мотком липкої стрічки «Меджик Тейп», що їх вона купила в канцелярському відділі «Волмарту». Вона відірвала дві короткі смужки скотчу й наліпила їх на вбудований спалах у своєму айфоні. Зафарбувала їх синім. Тоді відірвала третю смужку, наліпила поверх синіх і зафарбувала пурпуровим. Підвелась і тицьнула на стілець, що стояв найближче до аркового прорізу.

— Він на цьому сидів?