— Тіла знаходили?

— Не з цих справ. Вони лишаються відкритими.

— То мають бути похоронні сховки. Місця, де вони переховували жертв, а тоді позбувалися тіл.

— Ми припускаємо, що то були важкодоступні місця. Сільська місцевість, водойми. Бо ж нікого з цих жінок не знайшли.

— Однак знайшли Ніккі й Терезу Веллс, — завважила О’Доннел. — Ці тіла не поховали, а спалили.

— Сестер знайшли двадцять п’ятого листопада. Ми перевірили інформацію про погоду — того тижня стався неочікуваний снігопад, за день випало вісімнадцять дюймів снігу. Массачусетс був заскочений зненацька, чимало доріг перекрили. Може, вони не мали змоги дістатися до свого звичного сховку.

— І тому спалили тіла?

— Як ви й припустили, зникнення мігрували разом із погодою, — сказала Ріццолі. — Коли стало холодно, вони поїхали на південь. Але того листопада на Нову Англію чекала несподіванка. Ніхто не думав, що так рано піде сніг. — Вона розвернулася до О’Доннел. — Ось він, ваш Звір. Ось його сліди на мапі. Гадаю, Амальтея весь час була з ним.

— Чого ви від мене хочете — психологічного профілю? Пояснення того, чому вони вбивали?

— Ми знаємо чому. Не заради задоволення чи збудження, це не звичайні серійні вбивці.

— Тоді який у них мотив?

— Цілком буденний, докторе О’Доннел. Насправді мисливиці на чудовиськ він може здатися нудним.

— Я аж ніяк не вважаю вбивства нудними. То чому, на вашу думку, вони вбивали?

— Ви знали, що немає жодних записів про працевлаштування ані Амальтеї, ані Елайджі? Ми не можемо знайти доказів того, що хоч один із них мав роботу, сплачував соціальні внески або платив податки. У них не було ані кредитних карток, ані банківських рахунків. Десятиліттями вони лишалися невидимими, жили на краю суспільства. То що вони їли? Чим платили за харчі, бензин та житло?

— Можу припустити, що готівкою.

— Але звідки бралася та готівка? — Ріццолі розвернулася до мапи. — Так вони заробляли на життя.

— Я не розумію.

— Хтось ловить рибу, хтось збирає яблука. Амальтея зі спільником теж були збирачами. — Детектив подивилася на О’Доннел. — Сорок років тому Амальтея продала двох новонароджених доньок названим батькам. Їй заплатили за них сорок тисяч доларів. Сумніваюся, що вона їх народила.

О’Доннел спохмурніла.

— Йдеться про доктора Айлс та її сестру?