— Ні…
— То вона про неї не знала?
— Ні! Тобто, ми не тому посварилися.
— Авжеж тому.
— Ви намагаєтеся виставити все якомога гірше!
— То що, у вас немає коханки? — Лайджетт підійшов ближче, майже впритул до Двейна. — Її нескладно буде знайти. Вона напевно сама
— Це ніяк не пов’язано… я розумію, це має поганий вигляд, але…
— Авжеж.
— Гаразд, — зітхнув Двейн. — Гаразд, я трохи збився з дороги, ясно? Так буває з багатьма хлопцями в моїй ситуації. Важко, коли твоя дружина така велетенська, що з нею більше не можна цього робити. У неї черево стирчить. І їй нецікаво.
Ріццолі дивилася перед собою, думаючи, чи Фрост із Сарм’єнто зараз зиркають на неї. «Так, от вона я. Ще одна черевата. І чоловік в іншому місті». Вона дивилася на Двейна й уявляла, що це Гебріел сидить на цьому стільці та промовляє ці слова. «Господи, не треба так із собою, — подумала вона, — не заплутуй сама себе. Це не Гебріел, це лузер на ім’я Двейн Первіс, якого застукали з коханкою, а він не здатний за це відповісти. Дружина дізнається про ціпочку на стороні, і ти думаєш: прощавайте годинники «Брейтлінг», і половина будинку, і вісімнадцять років аліментів. Ні, це мудило точно винне».
Вона подивилася на Фроста. Той похитав головою. Обидва розуміли, що це все — повторення старої трагедії, яку вони бачили вже десятки разів.
— Вона погрожувала розлученням? — запитав Лайджетт.
— Ні. Метті нічого про неї не знала.
— Вона просто прийшла до вас на роботу і почала сварку?
— То була дурня. Я все Сарм’єнто розповів.
— Чому ви так розізлилися, Двейне?
— Бо вона катається зі спущеною шиною і сама того не бачить! От якою треба бути тупою, щоб не помічати, що дряпаєш диск? Це помітив інший продавець. Новенька шина і вся у шмаття, розідрана вщент. Я це бачу і, звісно ж, починаю на неї кричати. А в неї очі на мокрому місці, і це мене ще більше бісить, бо я й так почуваюся останнім нікчемою.
«Бо ти і