— Гадаю, ми достатньо почули.

— Що я вам казав?

— Повідомите, якщо будуть новини?

— Так, так. — Детектив не зводив очей із Двейна. — Коли вони такі тупі, з ними легше.

Ріццолі з Фростом розвернулися до виходу.

— Хтозна скільки миль вона так проїхала? — вів своє далі Первіс. — Чорт, та їй шину могло спустити ще перед візитом до лікаря.

Ріццолі зупинилася. Знову повернулася до вікна, похмуро впилася очима в Двейна. Відчула, як у скроні калатає кров. «Господи. Мало не пропустила».

— Про якого лікаря йдеться? — спитала вона Сарм’єнто.

— Її прізвище Фішмен, я вчора з нею говорив.

— Чому місіс Первіс до неї їздила?

— Звичайне гінекологічне обстеження, нічого особливого.

Ріццолі подивилася на нього.

— Лікарка Фішмен — акушерка?

Сарм’єнто кивнув.

— Приймає в жіночій клініці на Бейкон-стрит.

Сьюзен Фішмен більшу частину ночі провела в лікарні, і зараз її обличчя було вкрай виснаженим. Немите каштанове волосся зібране у хвіст, а кишені білого халата, одягненого на зім’ятий хірургічний костюм, повні різноманітних інструментів — здавалося, наче під цією вагою її плечі хиляться до підлоги.

— Ларрі зі служби безпеки приніс відео з камер, — сказала вона, ведучи Ріццолі та Фроста з рецепції клініки до бічного коридора. Її тенісні туфлі рипіли на лінолеумі. — Усе його обладнання — в кімнаті позаду. Дякувати Богу, мене ніхто не змушує за цим стежити. У мене й відеопрогравача вдома немає.

— У клініці можуть бути записи тижневої давнини? — запитав Фрост.

— У нас контракт із фірмою «На варті безпеки». Вони зберігають усі записи щонайменше тиждень. Ми їх про це просимо, зважаючи на всі погрози.