Поспостерігавши з несхваленням за нашими діями, медсестра різко розвернулася і вийшла в коридор.

— Справді, Деб? — сказав я. — Спроба перешкодити слідству?

— Пішли! — кинула сестра і рушила до дверей. Я покірно поплентався слідом.

По дорозі в «Мьютайні» Дебора то злилася, то впадала в прострацію. Сестричка жувала нижню губу, кричала, вимагаючи, щоб я їхав швидше, а коли ми були вже неподалік від готелю, затихла. Лише після тривалого мовчання вона запитала:

— Як він виглядає, Декс? Йому дуже погано?

— Кайла огидно постригли, Деб. Тому він виглядає моторошно. Що ж стосується решти... То він, схоже, пристосовується. Кайл просто не хоче, щоб ти його жаліла, — Деб поглянула на мене, змову жуючи свою губу. — Так він сам сказав. Він краще повернеться до Вашингтона, аби не бачити твоєї жалості.

— Не бажає стати тягарем, — пояснила Дебора. — Я його знаю. Кайл вважає, що повинен бути незалежним, — вона виглянула у вікно. — Я навіть не уявляю, як це відбувалося. Для такого, як Кайл, лежати безпорадним... — вона повільно похитала головою, і вниз по її щоці прокотилася сльозинка.

Чесно кажучи, я легко уявив, як все відбувалося, оскільки сам займався такими речами безліч разів. Але я не розумів того, що відбувалося з Деборою. Вона плакала на похороні мами. На похоронах батька. З тих пір, наскільки мені відомо, сестра не пролила ані сльозинки. І ось зараз вона практично затоплювала мій автомобіль, оскільки палала пристрасним захопленням до типа, який був дещо бовдуром. Навіть гірше того, тепер цей тип став бовдуром-калікою, і це означало, що будь-яка вміючи логічно мислити особистість повинна відійти в сторону і підшукати собі когось іншого; когось, у кого би були всі частини тіла на місці. Але після того як Кайл став навіки калікою, він, як мені здавалося, став хвилювати Дебору ще сильніше, ніж раніше. Може, це любов? Закохана Дебора? Неймовірно. Я здогадувався, що теоретично вона, звичайно, на таке здатна, але... вона як-не-як моя сестра.

Не було сенсу думати про це далі. Я нічого не знаю про любов і мені ніколи не дізнатися. Це не жахлива втрата, проте все ж таки це серйозно ускладнювало розуміння попсової музики.

Оскільки нічого путнього сказати я більше не міг, то вирішив змінити тему:

— Як ти гадаєш, чи не слід мені подзвонити капітанові Меттьюзу і повідомити, що Доукс зник?

Дебора змахнула сльозинку з щоки одним пальцем і похитала головою.