— Ти головний? — спитала вона.

— Га? — простогнав.

— Хто в тебе керівник?

— Нещастя. З нами трапилось нещастя, офіцере, — відповів він, кліпаючи в темряві. Його очі рухалися трохи врізнобій.

Вона змінила свій підхід, опустивши зброю і пом’якшивши тон. — Підмога вже в дорозі. Мені треба знати, скільки тут вас.

— М-м… шестеро.

Отже, десь є ще четверо. Мабуть, прямують сюди на брязкіт аварії. На щастя, навколо неї почали збиратись собаки, мовчки зійшовши завдяки тому, що поруч стояв Ейнштейн. Цікаво, чи згадали б вони її, якби вона стояла сама?

— Сер? — спитала вона, намагаючись уявити, як би поводився поліцейський у разі автоаварії. — Де решта?

— Вони попутники, — відповів він, його закочені очі зараз заворушились більш цілеспрямовано. — Решта — це попутники. Ми підібрали чотирьох чоловіків, а потім висадили їх тут. А потім з’явилися пси — шалені пси, що на нас напали. Я гадав, що вони попрокушують нам шини.

Він почав опановувати себе, його розповідь розгорталася доволі чітко. Він стиснув руку в кулак, але потім відпустив. Вона знову здійняла пістолет і стежила за його руками.

— А цих попутників… поранено під час нападу?

— Мабуть. Гадаю, двох. Решта пішли в будинок.

Отже, залишилось тільки двоє. Та чи це голова? Годиться за віком. Однак, перебуваючи в Чикаго, вона дечого навчилась. Під час організованого нападу ті, кого залишали в машині, зазвичай були нижчими за ієрархією. Водій — особа другорядна. Зірка програми той, з ким підписано угоду. Майстер справи.

— Мабуть, мені потрібен лікар, — жалівся він.

— Швидка вже їде.

Світло від уцілілої на позашляховику фари майже цілком закривалось густою травою і пилюкою, що почала осідати, але його було достатньо, аби очі в чоловіка почали пристосовуватись. Вона помітила, як вони широко розплющились, коли чоловік усвідомив, що до його обличчя приставлено зброю.

Він щось схопив у піджаку. Вона поцілила йому в плече, адже не хотіла стріляти в руку й ризикувати, що куля пролетить повз і поцілить у життєво важливий орган. Вона з ним ще не закінчила.

Він скрикнув, права рука сіпнулась від болісного спазму, забризкавши кров’ю її шию і підборіддя. Пістолет, котрий він намацував, вислизнув із його пальців і впав на мертве обличчя його партнера, потому вискочивши з машини до її ніг. Вона знала, що в нього ще є зброя, тому вона поцілила униз і прострелила йому долоню на лівій руці.

Він знову заскиглив і почав вивертатися з пасків безпеки, немов намагаючись кинутись на неї через порожнє вітрове скло. У нього було щось лихе з ногами — він не міг добути те, що хотів.